Люблю Полтаву! У цьому місті колись жила і навчалася письменниця Любов Яновська. У цьому місті й зараз живуть залюблені в історію і літературу близькі моєму серцю люди.
Днями у Полтавський художній музей, Галерея мистецтв імені Миколи Ярошенка відбувся захід присвячений письменниці Любові Яновській "Голос лiсової квiтки". За підтримки Центр культури та розвитку Горизонт Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women's Fund його чудово зорганізували та провели Ольга Ружицька та Людмила Череднік. Ми з Ганною Кревською відчули тепло сердець ініціаторів і залюбки прийняли участь у читаннях, додавши власні тексти, разом із Світланою Фільчак і Олегом Шапошніковим.
Упорядковуючи книжку «Вибране» Любові Яновської, я наштовхнулася в «Автобіографії» на близькі до болю факти і перейнялася. Ми часто шукаємо в цьому, не завжди дружелюбному світі, того, хто може стати близьким. Непросто пройти мимо людини, яка каже щось про себе так, ніби це безпосередньо стосується тебе. Тут мова не про зовнішні риси чи характер – мова про непростий шлях в українську літературу. Ні, я не порівнюю й не рівняюся – у кожної свій щабель. Та тільки оте: народилася в родині русофіла й українки… Хтось подумає чи й скаже, що це тривіально і не варто зациклюватися, але я зациклилася.
Яновська народилася в Україні у далекому 1861 році. Її батько любив Росію, а мама – Україну. Звісно, вона знала обидві мови – батькову й мамину, а ще польську, бо дитиною жила в Польщі. Вона пише в «Автобіографії», а мені легко уявити, що кожне українське слово визиває супротив у батька, а російське – у мами. Звісно, дівчинка опиняється на роздоріжжі. Тим, хто цього не відчув, можна позаздрити. Може, й немає в тім нічого фатального, що маленька людина всотує одразу дві мови, але як ми з вами переконалися, тільки до певного часу і в залежності від того, які мови стають поруч. Хто ж візьме гору, яка мова стане рідною? Чи можна визначитися в дитинстві, в юності? А ще: якщо ти хочеш і можеш писати, то якою мовою? Багато буде залежати від людей, які волею долі опиняться поряд. Прочитавши «Автобіографію» письменниці, вільно все зрозуміти. Тексти творів Яновської глибоко психологічні, зворушливі, правдиві…
Дякую, моя мила Полтаво, за так би мовити ренесансну зустріч, за читання літератури Любові Яновської і за те, що слухала нас.
Раїса Плотникова
