На пару, яка порушила встановлені законом умови укладення шлюбу, чекає правова відповідальність – визнання подружніх стосунків недійсними. Подібна санкція є способом захисту інтересів чоловіка/дружини на випадок повідомлення кимось із них неправдивої інформації під час одруження.
Коли шлюб вважається недійсним?
Одношлюбність – характерна особливість українського сімейного законодавства, тобто одночасно перебувати в двох офіційно зареєстрованих відносинах забороняється. Нехтування цим застереженням є передумовою для надання шлюбу статусу «недійсного». До інших обмежень, які можуть призвести до такого ж наслідку належить:
- шлюб між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
- шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.
За цих обставин шлюб припиняється (визнається недійсним) за заявою особи, котра подається до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Який шлюб визнається недійсним за рішенням суду?
Захист інтересів родини може відбуватися й в судовому порядку. Щоб визнати подружні відносини недійсними потрібне встановлення наступних фактів:
- шлюб зареєстровано без вільної згоди жінки/чоловіка. Згода особи не вважається вільною, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства;
- шлюб є фіктивним, тобто його укладено без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя. Проте, коли на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували фіктивність, шлюб продовжує бути дійсним.
Дещо лояльним орган правосуддя є до шлюбів та може визнати їх недійсними, якщо вони зареєстровані:
- між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною;
- між двоюрідними братом та сестрою, між тіткою/дядьком та племінником/племінницею;
- з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
- з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано право на шлюб.
При вирішенні цих категорій справ, суд бере до уваги те, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин тощо. Також в деяких випадках шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини, народження дитини або коли той, хто не досяг шлюбного віку, став повнолітнім чи йому було надано право на шлюб.
Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина/чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Які правові наслідки недійсності шлюбу?
Недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не створює для пари прав та обов'язків подружжя. Виключенням є випадок, коли особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу. Якщо особи за час, що були разом, набули майно, то воно належатиме їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до участі в придбанні цього майна своєю працею та коштами.
Особа, яка одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, повинна повернути всю суму отриманих без достатньої правової підстави коштів. Також вона може бути виселена із житлового приміщення, оскільки не набула права на проживання у ньому. У чоловіка/дружини не буде й достатньої правової підстави на використання зміненого у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу прізвища.
Варто зазначити, що недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.
Отже, недійсність шлюбу виступає важливим інструментом правового захисту, який дозволяє запобігти порушенню інтересів громадян. Закон чітко визначає підстави, коли подружні стосунки не можуть мати юридичної сили, тим самим забезпечуючи стабільність сімейних відносин і довіру до інституту шлюбу. Разом з тим, така процедура гарантує, що права дітей залишаються непорушними, адже саме їхній добробут є пріоритетом держави.
Ірина СВИСТУН, начальник Східного міжрегіонального управління
