29 серпня у Вовчицькому старостаті на території Вовчицького краєзнавчого музею імені Івана Івановича Саєнка відбулася подія, сповнена болю, гордості й вдячності — тут урочисто відкрили Алею Слави на честь земляків, які загинули, захищаючи Україну у війні з росією.
Відтепер у центрі села — портрети наших Героїв. На кожному — рідні обличчя, що назавжди залишаться в пам’яті. Під кожною світлиною — коротка історія, в якій — ціле життя. До скверу, де розташований у Вовчику краєзнавчий музей ім.І.І.Саєнка зібралися майже всі жителі села. Велика кількість квітів, патріотичної символіки, жовто-блакитні стрічки і сум в очах: у селі відбулася неперечна подія - відкриття алеї памяті загиблих земляків, учасників бойових дій у російсько-українській війні.
Участь у мітингу взяв міський голова Олександр Грицаєнко.
Він нагадав, що подвиг кожного героя, хто поклав життя за незалежність України неоціненний. Висловив співчуття рідним загиблих воїнів.
З промовою також виступила староста Вовчицького старостинського округу Ольга Козловська. Вона говорила про те, що память - це єдине, що ми можемо зробити для полеглих воїнів. Адже вони віддали найцінніше - життя і алея памяті, яку в цей день, День памяті полеглих воїнів, це свідчення безмежної вдячності і шани за те, що вовчицький старостат живе під відносно мирним небом.
"Ці хлопці були нашими сусідами, друзями, рідними… Вони жили поруч. Мріяли. Працювали. А коли прийшла біда — без вагань стали на захист країни. І не повернулись", - такий був лейтотив мітингу. У виконанні учнів Вовчицького ліцею прозвучали поетичні рядки. Піснями доповнили захід учасниці народного вокального ансамблю "Чарівниця" Вовчицької філії Лубенського центру культури та дозвілля.
На відкриття Алеї Слави зібралися рідні загиблих, представники влади, односельці, учні. Всі — з одним відчуттям: сумом за тими, кого не повернути, і гордістю за тих, хто залишився в наших серцях як справжні Герої.
Хвилиною мовчання присутні вшанували память полеглих воїнів-земляків. На фото - молоді обличчя. Їм було від 25 до 48 років. І навічно лишиться стільки ж. Учасники мітингу з великою повагою схиляли голову в скорботі перед батьками воїнів. Прозвучалоо кожне імя, щоб памятали і нащадки і сучасники... Доземний уклін родинам загиблих. Світла пам’ять Героям. Вони назавжди в наших серцях.
