Багато цікавих куточків на Лубенщині і з точки зору історії, і з точки зору археології і просто красивих. В одному з таких місць побували члени громадської організації «Знання і творчість» 20 серпня.
Ми відвідали Клепачівське городище скіфського часу, VI-III століття до нашої ери. Одне з найкраще збережених городищ Посулля скіфської доби. Збереглися залишки валу та залишки рову. В центрі городища нас зустрів багатовіковий розкішний дуб, потужна, позитивна енергетика якого, задала тон нашій зустрічі.
На зібранні були присутні: Борис Іванович Федорченко - Калайдинцівський староста; Григорій Володимирович Гриценко - фермер; Сергій Іванович Мисник - директор опорного закладу «Калайденцівський ліцей». Спілкування було цікавим.
Приємно згадати, що наша організація в співдружності з директоркою Лубенського краєзнавчого музею Сафроновою Тетяною Григорівною організаційно і матеріально дотична до виготовлення охоронної таблички «Пам’ятка археології». Потім Казакова Ірина Едуардівна ініціювала та втілила в життя виготовлення інформаційної дошки. Макет розробила бібліограф Замараєва Наталія Миколаївна.
Все це було передано старості, який оперативно організував встановлення. Але цьому передувала важлива робота пана Гриценка. Він своїм коштом прибрав смітник, привів територію в належний вигляд, встановив дерев‘яні скульптури. Тож, спільними зусиллями небайдужих людей, які поважають свою історію, Клепачівське городище на сьогодні - цікавий екскурсійний об‘єкт, зона відпочинку.
Член нашої організації археолог Сидоренко Олександр Володимирович провів цікавий, змістовний екскурс. Розповів про життя скіфів на наших теренах. Показав залишки захисного валу та захисного рову.
А потім була реконструкція, яку підготувала членкиня нашої організації Дробот Світлана Анатоліївна. Історична реконструкція - це відтворення матеріальної й духовної культури деякої історичної епохи й регіону з використанням археологічних, образотворчих, письмових джерел.
Пані Світлана продемонструвала нам вбрання заможної жінки X століття, періоду Київської Русі. Показала реконструйовані предмети побуту, одягу, прикраси.
Було надзвичайно цікаво. Потім говорили про музичну культуру часів Київської Русі. Хороводи - один із найдавніших видів народного танцювального мистецтва. Спробували відтворити тогочасні танцювальні малюнки під звуки сопілки. Дійсно пересвідчилися, що хоровод підіймає настрій, пробуджує енергію. Завдяки Світлані Пазич ми слухали містичне звучання дівії - незвичного музичного інструменту, що зачаровує, проникає в кожну клітину організму.
Я коротко, стисло переповіла, що відбувалося на нашій останній зустрічі. Але насправді вона була надзвичайно насиченою, цікавою, пізнавальною, емоційною, теплою… Чотири години промайнули як одна мить. Окрилені, натхненні ми не хотіли прощатися з прекрасною сакральною місцевістю, один з одним… Дякуємо ЗСУ за можливість вивчати історію нашого краю і просто жити.
Зоя Шерстюк
