Дивовижна все-таки річ життя: людина щомиті осягає себе і оточення в якому живе і не може до кінця осягнути, бо змінюються обставини і погляди, змінюються люди. Тому так важливо зупинити у поетичних рядках поезію миті, щоб передати її в майбутнє, крізь роки, віки і час. Саме з таким відчуттям, віриться, творить Інна Пона - авторка другої у її творчій біографії поетичної збірки «Закохана у вітер», яка побачила світ до дня народження авторки.
Це зріла поезія почуттів і світотворення. У ній нема випадкових образів і рим. Все виспіване вистраждане, пережите і передумане. Від того вірші кожен пройнятий вірою у майбутнє і розумінням на землі місії поета і поезії. Вони світлі, дарують надію і не розбивають, а перш за все гартують мрії і людину.
Саме людина з її тривогами і печалями, пошуками і самоствердженням стоїть в центрі поезії Інни Пони. Її ліричні вірші мають особливе авторське звучання, а тому на них відгукуються спраглі людські душі.
Тому кожен, хто читає римовані рядочки, створені авторкою, має простір для уяви і співтворіння світу трав і садків, річкових заплав і літніх світанків – усього, чим багата душа Інни Пони і чим вона прагне поділитися. А це справжнє багатство – мати, чим поділитися зі світом. Бо поки ти ділишся – ти живеш, живеш у кожнім слові, що наче плід абрикоси загубився у гіллі, у кожній фразі, що наче краплини дощу на городі, у кожному захопленому вдиху, що наче вдалий вірш, від якого і самому радісно і люди в захопленні.
Творча уява авторки віршів невичерпна, словесне багатство багатогранне, тож можна і потрібно творити, дарувати людям через вірші добро і світло. Це необхідно, це важливо, це те, що піднімає над світом і тримає нас на планеті Земля.
З поетичною книгою тебе, Світе!
Олександр МІЩЕНКО, член Національної спілки письменників України
