На завершення фотовиставки Світлани Лісної «Пульс життя», у галереї мистецтв Лубенського краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького відбулася зустріч активних, небайдужих творчих і дієвих людей - членів громадської організації «Знання і творчість». Вони не пропускають жодної культурної події, беруть активну участь у житті міста над Сулою.
Варто нагадати, що упродовж місяця візуальна історія у фотознімках Світлани Лісної "Пульс життя" вражала відвідувачів галереї глибиною, ліричністю і внутрішнім світлом дивовижних світлин. Захід було організовано з ініціативи та за підтримки голови громадської організації «Знання і творчість» Зої Шерстюк. Саме для членів і друзів цієї організації відбулася ця тепла, змістовна зустріч.
Зоя Шерстюк - це людина, завдяки якій ця зустріч стала можливою. Її небайдужість, креативність і розуміння цінності справжнього дали заходу живе дихання. Зоя Яківна відкрила захід, наповнивши його щирістю й повагою до кожного присутнього.
Бо виставка «Пульс життя» - це значно більше, ніж експозиція світлин. Це точне, чутливе поєднання образу і слова. Кожна робота підсилена цитатою українського автора, що залишає після себе внутрішню гармонію. Саме це змушує зупинитись, вдивитися.
В експозиції було представлено 52 роботи. Кожна з них по-своєму уособлює життєвий пульс авторки, її світовідчуття, її внутрішню силу. І не випадково, що серед знімків, представлених в експозиції було так багато квітів.
Про свій «післясмак» від побаченого розповіла Ірина Казакова - людина глибоких думок, відчуття слова, знань не лише про Україну, а й про світ. Її міркування стали своєрідним містком між відкриттям виставки і її завершенням.
Теплі слова підтримки та вдячності Світлані Лісній висловила і голова громадської організації «Сила допомоги» Лілія Шерстова. Присутність таких людей - це опора для фотохудожниці.
Члени ГО "Знання і творчість" не залишають на самоті творчих людей, а також матерів загиблих воїнів, які втратили в житті найдорожче - дітей.
Кульмінаційним моментом закриття виставки стала щира подяка волонтерці, патріотці, Любові Гулак, - мамі героя, сина-медика, який загинув, рятуючи інших. Їй вручили грамоту. Водночас Любов Гулак передала ікону, яку син створив за життя, в дарунок галереї. Це знак пам’яті, віри, продовження. Чуттєвий момент став сильним символічним акордом заходу, людяним, гідним і незабутнім!!!
Це говорить про те, що далі буде...
