Цей день був вишитий не нитками, а емоціями. Від вишивки «білим по білому» до сучасних підходів у школі, від музейної тиші до живої розмови. А першим теплим стібком у цьому вишитому дні стали домашні пиріжки, привітні усмішки, привітання. гаряча кава та хрумкі огірочки просто з грядки. Здавалося б, прості речі — але саме вони зарядили всіх на день, повен щирості, натхнення та щасливого подиву.
І саме так розпочався виїзний семінар-практикум директорів закладів дошкільної та загальної середньої освіти Лубенської територіальної громади. Організаторською душею цієї подорожі є голова профспілкової організації Людмила Грицаєнко, яка подбала про кожну деталь. Завдяки її турботі та натхненню цей день став цілісним: переплелися душевність і щирі людські зв’язки, глибока цінність полтавських традицій, краса культури та справжній відпочинок після напруженого навчального року.
Першим місцем зупинки став Решетилівський краєзнавчий музей та Всеукраїнський центр вишивки та килимарства. Це історія регіону від природи і побуту до ремесел і визначних особистостей. Для учасників семінару це була можливість глибше відчути культурну спадщину Полтавщини.
Далі освітяни відвідали Центр вишивки та килимарства «Solomia» - майстерню, що відроджує унікальні народні техніки: славнозвісну решетилівську вишивку «білим по білому» та художнє килимарство. Учасники побачили, як зберігаються та осучаснюються народні традиції, познайомилися з тонкощами ремесла й відчули глибину естетики, яку воно несе.
Особливу зацікавленість викликало знайомство з роботою Опорного закладу «Решетилівський ліцей імені І. Л. Олійника». Делегацію з Лубенщини зустріли начальниця відділу освіти Алла Федорова та директорка ліцею Жанна Рак. Педагоги мали змогу ознайомитися з сучасними підходами до організації освітнього процесу, оглянули простори для навчання й дозвілля школярів, укриття, фотозони та «Простір незламності». 
Завершенням насиченого дня стала гостинна локація - Музей пива та самогону в Абазівці, де учасники не лише дізналися про традиції напоїв, а й власноруч приготували хачапурі. Майстер-клас, дегустація, неформальне спілкування — усе це створило легку, теплу атмосферу, що стала приємним завершенням подорожі.
Мандрівка стала не лише змістовною, а й душевною. Упродовж усього дня панувала тепла атмосфера єднання, коли кожен щиро ділився враженнями, відчуваючи справжнє натхнення. Було багато сміху, добрих слів і переконань: такі поїздки - не розкіш, а потреба. Бо освітяни - це не просто фахівці, це спільнота людей, яка здатна творити, передавати досвід, вплітати ідеї, цінності й тепло у мережки спільної справи, як у вишиваний рушник. І хай ця нитка не рветься, а веде у нові мрії, нові задуми, нові дороги.
В єдності - наша сила!
