У вечірньому Києві, де повітря дихає червневим золотом і жасминовим спокоєм, у величному та вишуканому Міжнародному центрі культури і мистецтв Федерації профспілок України сьогодні справжнє свято - велична подія - глибока, душевна, мов шепіт душі. Це творчий вечір видатної поетеси, журналістки, ведучої програм Українського радіо, громадської діячки Ніна Шаварська.
Усе тут сьогодні пульсує: сцена, зал, кожне слово, кожна пісня, кожен подих.
Поезія Майстрині живе на сцені — щедро, дзвінко, з трепетом і силою.
У просторі, де слово стає музикою, а музика — подихом серця, лунають вірші, народжені в обіймах землі. Вони живуть на сцені — в устах заслужених і народних артистів, у хорових переливах, у голосах молодих співаків, у трепеті дитячих голосів. Україна співає Шаварську. Україна впізнає в її строфах себе.
Ось пісня — про маму, як про джерело тиші й тепла. Ось — про хатину, що дихає димом вечірньої печі й спокоєм, який не має ціни. А які лагідні і теплі вірші про донечок, що пахнуть молочком і світанком, як самі світи, народжені з любові. Малюки співають про котиків — і цей дитячий спів простий, як зоря, що щойно зійшла над краєм неба.
І раптом — мов ніжний доторк серця — лунає романс у супроводі бандури. Кожна нота —краплинка роси на ранковій траві, кожен акорд — сповідь крізь час і простір.
А як трепето-вогнянно звучать слова: циганської пісні "О чавале, чавале, чавале…" нагадуючи нам, що життя — це мить, одна-єдина, і саме тому така неосяжна.
Вечір вирує, мов ріка з безліччю джерел: і ніжність, і мудрість, і глибина, і полум’я
Вдихаємо красу, розчиняємося у слові, як у світлі,аплодуємо талантові і щедрій душі. Бо поезія Ніни Шаварської —це жива тканина пам’яті, ніжності, жіночої сили й любові до світу.
І як же природньо, що сьогодні пані Ніна отримує найвищу нагороду Національної спілки письменників України, а також орден княгині Ольги. Бо її слово — це і оберіг, і крила, і світло.
Олеся Сінчук
