26 квітня — день, що назавжди залишиться в історії не лише України, а й усього світу. Саме цього дня у 1986 році сталася найбільша техногенна катастрофа XX століття — вибух на Чорнобильській АЕС. Здавалося б, мирна весна, квітучі сади, сонячне небо… Але ніч з 25 на 26 квітня розірвало ядерне полум’я, яке затьмарило життя мільйонів.
Щоб вшанувати пам’ять про цю трагедію, Коломієць Назар, учень 11-Б класу провів виховну годину для 7- х класів. Це був не просто урок — це була жива розповідь, емоційне занурення в події минулого, яке не можна забувати.
Назар розповів, що таке Чорнобиль, яке місто Прип’ять було до трагедії, і як раптово все змінилося. Цей зачин ніби відкрив двері в минуле — у квітень 1986 року. Семикласники з цікавістю слухали, як молоде місто-сад стало зоною відчуження.
Під час виховної години використовувалась презентація з унікальними фото, фактами та цитатами очевидців. Особливо вразив фрагмент про пожежників, які першими вирушили гасити вогонь, не знаючи про смертельну небезпеку. Коли звучали імена героїв — Володимира Правика, Колі Ващука — у залі панувала тиша. Це була хвилина пам’яті без оголошення, але з глибоким розумінням.
Одинадцятикласник провів інтерактивне опитування, де юні ліцеїсти змогли висловити свої емоції та думки щодо побаченого. Діти дивували своїми дорослими міркуваннями, співпереживанням і повагою до подвигу ліквідаторів.
Наприкінці заходу учням 7 класів було запропоновано створити малюнки та вірші про Чорнобиль, які пізніше стануть частиною шкільної виставки.
Один із учнів прочитав вірш Дмитра Павличка «На Чорнобиль журавлі летіли», що став символічним завершенням виховної години.
Цей день запам’ятається надовго. І не лише як чергова дата в календарі, а як нагадування: ми живемо завдяки тим, хто не пожалів себе. І пам’ятаємо — щоб не повторити.
Сергій НЕЛІН, класний керівник 7В
