Є люди, які ще за життя стають легендами. Навколо них творяться міфи, чутки, перекази, за якими так важко відрізнити правду від вигадки. Такою є Ліна Василівна Костенко. Щоб не сказати про цю видатну українку, сказаного буде мало, її життя, її світ у її поезіях, прозі, висловах, поступках.19 березня їй виповнюється 95 років.
Як найкраще відзначити ювілей легендарної поетеси Ліни Костенко? Звичайно, доторкнувшись до її життєдайного поетичного джерела.
Лубенські бібліотекарі разом зі своїми найактивнішими користувачами побували на виставі «Маруся Чурай» Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. В. Гоголя.
Поетична драма «Маруся Чурай» - інсценізація однойменного історичного роману Ліни Костенко про легендарну полтавку Марусю, пісні якої вели у бій воїнів і підтримували дух українського народу, про кохання, що «чолом сягає неба», про корисливу зраду, що «ногами ходить по землі», а більше за все – про велику любов до людей, до Вітчизни.
Родзинка спектаклю – глядачі та актори на одній сцені. Гоголівці вдалися до прийому, коли глядач, як ніколи, близький до героїв та ледь сам не бере участь у дійстві. Сто двадцять стільців розмістили на сцені по периметру. У центрі – невеликий подіум, на якому відбуваються головні події вистави. Сам спектакль тривав лише 1 годину 40 хвилин, проте за цей час розігралася справжня драма – кохання, підготовка до весілля, смерть, суд… де жіночі серця Ліни Костенко та Марусі Чурай, нехтуючи часовою перепоною, поєдналися у безкраїм смутку за душу і правду людини. І все це – під неперевершений музичний супровід та спів.
Ми, глядачі, отримали масу задоволення від вистави, бо доторкнулися до живого театру, побували в його аурі, відчули сплав високого слова Ліни Костенко та майстерної гри акторів.
Поїздка відбулася за сприяння: Полтавської обласної організації профспілки працівників культури та профспілки бібліотечних працівників.
