Шанувальникам живопису добре відоме імя Миколи Павловича Хавкіна. Це художник пейзажист. Його прозорі, сповнені вранішнього колориту роботи – пейзажі і натюрморти не часто побачиш в стінах галереї мистецтв (хіба що в колективних виставках), незмінно привертають увагу як досвідчених мистецтвознавців, так і початкуючих глядачів. Вони однаково зрозумілі і доступні для сприйняття кожному.
Народився Микола Павлович у 1957 році та, як каже за прикладом знайомих, має без 33 років 100.
Живописом почав займатися з дитинства. Спочатку олівцем перемальовував ілюстрації з книжечок. Батьки побачили схильність сина до малювання. Тому в 5 класі відвели в Будинок культури, де діяла художня студія Василя Івановича Семенюти, купили акварельні фарби. Заняття в студії дали багато. Адже Василь Іванович був фанатом своєї справи. Він вчив дітей композиції, поєднанню кольорів, світла і тіні. Водночас вчилися один у одного. Часто під час літніх канікул ходили на етюди. А під час навчання в школі – у вихідний день. Василь Іванович не лінувався разом з дітьми плестися бозна куди, вздовж річки, у пошуку мальовничого місця.
У художній студії Микола Хавкін займався до закінчення школи. Потім 2 роки служив в армії. А після звільнення в запас вступив до Харківського художньо-промислового інституту на факультет промислового дизайну, спеціальність художник-конструктор. Але і там проявлялась схильність до живопису. Найбільше полюбляв заняття з живопису, малюнку. Харківський художньо-промисловий інститут дав системні знання.
Після здобуття вищої освіти працював в Миколаєві на Чорноморському суднобудівному заводі у відділі архітектури. Займалися малими архітектурними формами: проєктували фонтани, альтанки, здійснювали дизайн інтер’єрів.
Коли розпався союз почалися масові скорочення, оптимізація кадрів, художники пішли на вільні хліба. Взявся за живопис і Микола Хавкін. Розпочинав у Миколаєві, а продовжив у Лубнах у 2009 році, коли повернулися в рідне місто над Сулою.
Пише на свій смак, щось вдається, щось – ні. Втім Микола Павлович дуже строгий критик власних робіт і запевняє, що з часом все переоцінюється. Проживаючи у Лубнах співпрацював з продюсерським центром Бойко в м.Київ. Його роботи експонувалися в Німеччині. Тема незмінна упродовж багатьох років – це в основному пейзаж, натюрморт. Персональних виставок не було, бо не набиралося такої кількості робіт, щоб можна було провести виставку. В основному вони розходяться. Втім Микола Павлович постійний учасник в колективних виставках.
Любитель риболовлі, любитель природи Микола Хавкін вранці, коли сонечко тільки-тільки сходить, їде не лише посидіти з поплавцем біля річки, а й для того, щоб запамятати прекрасні краєвиди. Вдень не те. Як запевняє вдень все сіре, вибілене сонцем. А ранок дарує насичені кольори. Світанок, початок дня – це красиві ефекти в небі. Отож на пленері побачить пейзаж, який запам’ятовує. Потім підключає уяву і те, що бачив втілює на полотні. Фантазія у художника теж присутня.
Головне почати, заглибитися у творчість і коли входиш в стан творчості, про все забуваєш і пишеш. Створив дуже багато полотен, які не зберігає вдома. Продає при нагоді кожному бажаючому. Навіть ті, що зачепили душу, не залишає собі. Вважає – художнику треба рухатися вперед. А коли перед очима маєш власні роботи, застрягаєш у минулому. І створити щось краще уже не вдається.
Сам процес написання картини доволі логічний: побачив красивий пейзаж, починає працювати. У процесі роботи щось змінює, підбирає колорит, композицію.
В основному пише літньо-осінні пейзажі, коли починається багатство барв і кольорів. Тут застосовує всі знання плюс інтуїцію. Відключаєш розум, а покладаєшся на інтуїцію. На роботу витрачає 2-3 дні. Це коли вона написана на одному диханні. А буває не подобається, тоді поправляєш, переосмислюєш і працюєш знову. Живопис, як будь-яка справа, залежить від натхнення.
Він вкладає душу в кожне полотно. Інакше не можна. Немає сенсу. Головним завданням вважає піймати золоту середину між натуралізмом і мистецтвом, щоб не провалитися у фотографізм. Тут уже в кожного митця існує своя міра, своє бачення. І воно Миколу Хавкіна не підводить!
Олександр МІЩЕНКО
Знімки автора і з особистого архіву Миколи Хавкіна
