4 серпня 2024 року в Тарандинцівському старостаті відбулося офіційне відкриття банера сержанту Збройних сил України ВЛАДИСЛАВУ РЕКМАНУ, який помер, захищаючи рідну землю.
Народився Владислав 13 жовтня 2000 року в с. Тарандинці Лубенського району Полтавської області. У 2005 році пішов до 1 класу Тарандинцівської загальноосвітньої школи. Після 9 класу вступив до Лазірківського ПТУ №46, потім працював на різних роботах до 2020 року. 5 жовтня 2020 призвався до лав Української Армії, проходив службу у військовій частині м. Кривий Ріг, там знайшов своє кохання. 27 січня 2023 року одружився. У травні 2023 року підписав контракт з частиною, в якій служив (м. Кривий Ріг) 3011 НГУ, 21 бригада ТРО ім. Калнишевського, 1 стрілецький батальйон. У червні-липні 2023 року пройшов навчання в м. Золочів. Сумлінно та з відповідальністю відносився до поставлених завдань. Мав ротацію на Херсонському напрямі, де відсвяткував своє останнє день народження - 23 роки. Владислав був щирою, привітною і позитивною людиною, яка дарувала щастя, - саме таким його запам’ятали рідні, друзі та знайомі.
Якби не клята війна, попереду на нього чекало б яскраве майбутнє ... 19 березня 2024 року сержант 1 стрілецького батальйону, захисник України, виконуючи бойове завдання, на Донецькому напрямку, с. Урожайне, молодший сержант двічі виходив на позицію. При першому виході - Владислав успішно надав першу медичну допомогу та евакуював бійця з місця бойових дій, завдяки своїй відвазі врятував побратиму життя. Повертаючись вдруге на позицію, снайпер спіймав Героя на приціл. Прибувши до лікарні, Влад отримав свій страшний діагноз: вогнепальне поранення живота, тазу, хребта з ушкодженням внутрішніх органів. Два місяці і один день Владислав боровся за життя, та 20 травня 2024 року його серце перестало битися назавжди...
На урочистій церемонії відкриття банера воїну-захиснику були присутні представники влади, рідні, друзі, вчителі, учні школи та жителі громади. До присутніх звернувся голова Новооржицької селищної ради Анатолій Тітенко, висловлюючи велику вдячність сім’ї Владислава за те, що він поклав свою душу і тіло, щоб ми жили в незалежній державі. Присутні вшанували пам’ять загиблого земляка хвилиною мовчання і поклали квіти до банерів наших захисників.
Віримо, що цей пам’ятний знак буде нагадувати всім поколінням про героїзм нашого захисника у боротьбі за суверенітет і цілісність України.
Низький уклін Героям, які віддали своє життя за свободу та незалежність нашої держави. У наших серцях вічно буде жити пам'ять про них.
Дякуємо усім воїнам, що боронять нашу рідну країну. Вічна пам’ять та шана Героям!
Віталіна Гаврик
