1 серпня у Миргородському літературно-меморіальному музеї Давида Гурамішвілі відбулося вшанування пам’яті видатного сина Грузії, талановитого поета 18 ст. Д.Гурамішвілі. Поезія Д.Гурамішвілі – невід’ємна сторінка великої Книги всесвітньої літератури. Доля тісно пов’язала грузинського поета з Миргородом.
Саме тут, на розлогих берегах Хорол-ріки, серед вишневих садів, під мелодійне звучання українських народних пісень провів він останні 32 роки свого складного життя. Саме у Миргороді остаточно сформувалася його «Давитіані» - книга, яку він подарував нащадкам. 1 серпня 1792 р. саме тут, у Миргороді, закінчив поет свій земний шлях. І ось вже 232 роки миргородська земля трепетно зберігає прах великого сина грузинського народу.
В День пам'яті видатного майстра слова до музею завітали працівники Публічної бібліотеки ім. Д.Гурамішвілі Миргородської міської ради та миргородський художник, член Національної спілки художників України Анатолій Кривобоченко, який подарував до фондів музею свою нову картину «Дуб – ровесник Д.Гурамішвілі (с.Зубівка)».
Присутні вшанували пам’ть класика грузинської літератури покладанням квітів до пам’ятників біля музею та на могилі поета.
Давид Гурамішвілі колись написав:
«Я нічого з цього світу не візьму з собою,
Тут покину скарб, здобутий працею тяжкою.
Хай же той, хто цей доробок в спадщину дістане,
Хоч ім’я моє згадає, як молитись стане!»
З того часу минуло понад 200 років, життя дуже змінилося, але поезія Д.Гурамішвілі, його мудре слово не згасло, не загубилося у віхолах століть. У пам’яті людей назавжди залишиться образ благородного князя, хороброго воїна, трудолюбивого хлібороба, видатного поета – Давида Гурамішвілі.
Усі реакції:
1111
