Лубенський краєзнавчий музей ім.Г.Стеллецького має у експозиції експонати з Гінцівської пізньопалеолітичної стоянки, яку досі досліджують науковці-археологи.
Днями тут побували Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Відділу археології кам’яної доби Інституту археології Національної академії наук України Людмила Яковлева та археолог з Франції професор Франсуа Джінджан.
(фото краєзнавчого музею 5.07.2024)
Як свідчить Вікіпедія 1871 року під час господарських робіт на території маєтку Кир'якова Григорія Степановича у с. Гінці виявлено кістки мамонта та розщеплені кремені. За його сприяння вивчення стоянки 1873 року проводили археолог Ф. Камінський та геолог К. Феофілактов. Федір Камінський встановив існування палеоліту на Подніпров'ї, спростувавши пануючу на той час думку данського археолога Й. Ворсо (дан. Jens Jacob Asmussen Worsaae) про неможливість заселення європейської частини території Російської імперії палеолітичними людьми[2]. Костянтин Феофілактов виконав геологічний опис стоянки. Це була перша відкрита пізньопалеологічна стоянка у Східній Європі.
На початку XX століття М. І. Криштафович провів геологічні дослідження стоянки. У 1904—1906 внаслідок безсистемного розкопування значної частини стоянки, її було фактично знищено.
У 1914—1915 археолог Щербаківський Вадим Михайлович організував масштабні і по-справжньому науково-комплексні дослідження стоянки. Під час досліджень він знайшов унікальний археологічний об'єкт — житло з кісток мамонта. Після вивчення житло було засипане землею. У розкопках Щербаківському допомагав археолог Городцов Василь Олексійович. Гінцівську стоянку під час цих досліджень відвідували геологи — академіки Вернадський В. І., Павлов О. П., професор Мірчник Г. Ф., палеонтолог, академік Павлова М. В.. У своїх дослідженнях Вовк Ф. К. використовував матеріали розкопок.
Деякі дослідження проводилися у 1919.
(фото 2018 р. Юлії Антонець)
Нові комплексні розкопки були проведені 1935 під керівництвом Левицького І. Ф., участь брали також Брюсов А. Я. і Підоплічко І. Г.. Дослідження мало на меті пошук і реконструкцію житлових комплексів. Було розкрите, виміряне, замальоване та знову засипане житло знайдене Щербаківським В. М. У результаті розкопок було виявлено 5 культурних шарів і запропонована теорія про знаходження багатьох різночасових стоянок.
У 1952 під час невеликих розкопок, що проводилися співробітниками Лубенського музею, були виявлені кістки мамонта.
Протягом 1977—1980 на стоянці проводили розкопки московські археологи під керівництвом Сергіна В. Я. Було розібрано житло та ями з кістками мамонта та інших тварин, складені плани кісткових залишків житла. Також виявлено дві нові концентрації культурних залишків.
(фото 2018 р. Юлії Антонець)
Чергові розкопки проводяться з 1992 під керівництвом Яковлевої Л. А. з метою уточнення її датування, вивчення детальної стратиграфії стоянки. У 1993—1994 брали участь у дослідженнях французькі вчені Ф. Джінджан, Е. Дескро, В. Дюжарден. Було знайдено залишки найбільшого житла з черепів та кісток мамонтів різного віку діаметром сім метрів.
Розкопки мають закритий тип, проводяться під надійним захистом першого в Україні переносного ангару, конструкція якого відповідає всім міжнародним нормам і широко використовується при сучасних розкопках в Західній Європі.
Гості, крім музею відвідали відкриття першої персональної виставки ботанічного живопису "Еманації" Наталії Власенко.
