…Занадто коротка, бо ніколи не знаєш, коли згасне життєдайний вогонь. І наперед не наворожиш собі все встигнути: допрацювати, доспівати, долюбити. Більшість людей живуть так, ніби ніколи не помруть, а відходять у вічність так, ніби ніколи й не жили. Та цього не можна сказати про Василя Васильовича Куксаня – людину стійкої вдачі, депутата кількох скликань, незмінного керівника організації чорнобильців Лубенського району, оптиміста, громадського діяча. 20 березня йому виповнився б 61 рік…і 29 березня вже минуло півроку, як його немає з нами.
Кожен залишає свій слід на землі – хтось більш помітний, хтось не дуже. Та відомо, що людина живе тим, що вона робить, своїми діяннями і вчинками. Навіть коли приходить час невблаганної смерті, справи продовжують існувати і ще довго нагадувати про тих, хто пішов від нас. Вечір пам’яті, присвячений постаті Василя Васильовича, який відбувся 28 березня в райдержадміністрації, об’єднав не лише побратимів-чорнобильців, колег, друзів, а й тих, хто просто знав і поважав цього чоловіка, йшов з ним по життю пліч-о-пліч.
Приводом для проведення заходу стало щире слово, презентоване у невеликій збірці поезій «…А ти посміхнись», яка побачила світ у видавництві «Інтер Парк». Шкода, що сам автор так і не дізнається про цю подію…Але його віршовані рядки залишаться серед нас, підуть в люди. Присутні в залі зі сльозами на очах переймалися віршами автора у виконанні студентів Лубенського медичного училища, переглядали відеозаписи, слухали його улюблені пісні. Останні прозвучали у виконанні Анатолія Куценка, чоловічого вокального ансамблю РБК, Сергія Дуди. Схвилювала публіку і прем’єра пісні на слова Василя Куксаня, яку презентувало чоловіче вокальне тріо «Куми» з Чорнухинщини.
Військова служба, активна громадська робота, обпалені Чорнобилем роки, невигадані історії з життя, родинний затишок – все це згадували ті, хто з тремтінням у голосі ділився сокровенними спогадами про близьку людину, яким став для всіх Василь Васильович. Ведуча заходу Людмила Пазенко почергово запросила до слова нинішнього голову ГО ветеранів і інвалідів Лубенського району «Союз Чорнобиль України» Миколу Чудака, голову РДА Тетяну Качаненко, депутата Полтавської обласної ради, регіонального директора ТОВ «Баришівська зернова компанія» Василя Стасовського. Багато теплих спогадів прозвучало, багато щирих слів сказано, втім, напевно, найвідвертішим, сповненим щему і болю, був виступ Ольги Миколаївни – дружини Василя Васильовича. Вона уклінно подякувала всім без винятку за підтримку у нелегкий для родини час, за допомогу, якої так бракує, за проявлену ініціативу в організації вечору пам’яті. Пані Ольга й досі відчуває присутність свого чоловіка, вона говорить з ним його поезією, вивчає, цитує, не забуває. Окремо жінка подякувала за видання збірки, адже таким чином пам'ять про того, кого немає, ще довго житиме в серцях людей. І як би гірко не довелось, яким би важким не був камінь на серці, проте Василь Васильович закликає посміхнутись…
Пам’ятна зустріч відбулася з ініціативи побратимів-чорнобильців, голови Лубенської РДА Тетяни Качаненко, яка першочергово підтримала цей задум. Книга ж, за словами відомої письменниці Наталії Баклай, залишиться вічною згадкою для дружини, спомином для друзів, посмертним дарунком для тих, хто знав Василя Куксаня, шанував і любив. Вона вийшла в світ за фінансового сприяння земляків-добротворців, які проявили свою небайдужість і милосердя. За дорученням правління чорнобильської організації, Микола Чудак вручив перші примірники збірки дружині Василя Васильовича – Ользі Миколаївні та брату Володимиру Васильовичу. Надалі книгу буде безкоштовно розповсюджено серед родичів, друзів, передано в бібліотеки та навчальні заклади.
Присутні на заході вшанували пам'ять про Василя Васильовича хвилиною мовчання. Від живих йому – вічна шана, а нам на згадку його слова: «Достойно треба в світі жить – людське життя – коротка мить!»
Юлія АНТОНЕЦЬ.
Знімки Сергія СТЕПЧЕНКА.
