Повільна, мученицька смерть від голоду, який охпив з квітня 1932 до листопада 1933 року Україну і був ретельно спланованою акцією одних людей проти інших не оминув і Лубенщину.
У 1923 році минають сумні 90-ті роковини Голодомору у нашому краї. Їх память в нашому місті пошанована памятним знаком на місці поховань померлих від голоду на кладовищі по вул.Д.Сірика.
Тут зібралися учні гімназії ім.В.Малика, представники влади, щоб згадати і нагати про події, які не оминули жодну українську родину. Просто одні вижили, а інші - ні. Школярі у віршовано-прозховій формі розповідають про події голодного 1933 року, про голодних дітей і матерів, які помирали в муках, про дорослих, які у відчаї божеволіли, про стареньких, які на щедрій землі не мали і зернини, щоб порятуватися від мук, на які їх прирекла більшовицька система.
Відлунням спогадів бабусі поділиласґя заступник міського голови Ірина Харченко. Вона родом з Тишків, де коса голодної смерті викосила десятки односельців і де про ті події памятають досі.
Учасники мі тингу-реквієму вшанували память безневинно закатованих співвітчизників хвилиною мовчання, запалили свіки та поклали до підніжжя хреста - квіти і пшеничні колоски.
