Вікно, палата, коридор.
Сонечко гріє ззовні.
Життя вирує навкруги,
Там люди в щасті повнім.
Всі поспішають десь, кудись.
Летять, спішать, ще й бігом,
Щоб встигнути, щоб запастись
На зиму всяким збіжжям.
У школу хтось несе портфель,
За ручку йде із мамою.
Хтось на роботу поспіша,
Перехвативши кавою.
Лиш тут, в палаті, все не так.
Все повагом, все плинно.
В когось болить, в когось чомусь
Не розігнуть коліно.
- Ой, лікарю, допоможіть –
Не можу встати з ліжечка.
- А в мене так усе болить,
Всі м’язи, кожна кісточка…
Лежить в палаті хворий люд
В своїх думках, в напруженні.
Згадали й Бога! Бо отут
Всім хочеться одужання.
Все буде добре. Віру май!
А то нам завжди ніколи.
Добро роби, й не забувай
Про Бога і про лікаря!
Анатолій ПИЛЬГУК, житель м.Лубни, читач газети "Лубенщина поділився з нами своєю творчістю.
