Традиційно пішою ходою сонячною вулицею с. Біївці делегація шанувальників творчості поета-шістдесятника Василя Симоненка на чолі з керівниками району вирушила до хати-колиски того, хто обігнав свій час і на весь світ після Великого Кобзаря оспівав рідну землю. Сама білолиця хата виглядала з-під засипаної снігом стріхи, гостинно відчинивши двері.
До меморіальної дошки на стіні обійстя Василя Симоненка голова РДА Тетяна Качаненко та голова районної ради Григорій Угляниця покладають квіти. Тут розпочинається мітинг пам’яті «витязя молодої української поезії». Звучать поетичні твори у виконанні студентів медичного училища Єлизавети Рибки та Антона Ситника. 
- Не порушуючи традицію, яка склалась десятиліттями на другий день Різдва Христового, у день народження Василя Симоненка сюди приходять і приїздять здалека і зблизька численні шанувальники творчості поета, щоб вклонитися землі, яка спородила і наснажила, дала силу людинолюбства йому Василеві Симоненкові. Саме з цієї дивовижної землі пролягла його дорога до орбіти світового визнання, саме тут, у мальовничому Бієвецькому краї він набрав джерельної сили і снаги, щоб летіти у доросле самостійне життя, - говорить у вступному слові начальник відділу культури та туризму РДА Людмила Пазенко. Вона пересипала свій виступ яскравими рядками з творчості Василя Симоненка і передала силу його горіння присутнім.
Свято шанують пам'ять про свого видатного земляка біївчани, від імені яких виступила сільський голова Бієвецької сільської ради Ніна Остапенко. Вона подякувала небайдужим, хто незважаючи на зайнятість відвідав цього дня колиску Симоненкового Різдва.
На безсмертності творчості поета наголосила голова РДА Тетяна Качаненко, який переборовши земне тяжіння, вирвався у літературний космос, щоб стати там планетою, ім’я якій вічність. Вона говорила про геніальність Василя Симоненка, актуальність його творчості.
Голова районної ради Григорій Угляниця говорив про швидкоплинність життя та влади і вічність слова. Сьогодні вірші Василя Симоненка розібрали на цитати, а це найбільше визнання для сина українського народу. Закликав учитися у поета любити рідну землю. А також наголосив на тому, що в Україні сьогодні, крім державності є власна помісна церква. А отже, мрії людей здійснюються.
У вінок шани поету вплітали свої вірші нинішні автори – лауреат премії ім. В.Симоненка за 2018 рік Ніна Третяк, яка наголосила, що відчуває у затишку хати симоненкове тепло, письменниця, лауреат премії ім. В.Симоненка за 2004 рік Юлія Манойленко, а згодом у світлиці колиски поета – Ольга Босікова.
Ведучий заходу у хаті Василя Симоненка голова літоб’єднання ім. О.Донченка Олександр Міщенко говорив про важливість дієвість пам’яті про поета. А вона втілюється у щорічних конкурсах читців поезії Василя Симоненка та про Василя Симоненка, що проводяться щорічно літоб’єднанням, у премії його імені, яка присуджується також у галузі журналістики Лубенським медіа-клубом. Саме голові цієї організації Олександру Назарцю він і передав слово для оголошення цьогорічного лауреата. Ним став краєзнавець з с. Калайдинці Петро Підтоптаний. Його привітали земляки, депутати районної ради Сергій Мисник та Лідія Різуненко. Складовою урочистостей стала безсмертна пісня на слова поета «Лебеді материнства», яку виконали хором присутні у святому для кожного українця місці.
Квіти також лягли до пам’ятника поета авторства скульптора Миколи Цися та архітектора Олександра Зота, спорудженого на кошти родини земляків Григорія Тараненка, викладачів та студентів Національного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка.
Після цього шлях проліг до Тарандинцівської школи, яка носить ім’я Василя Симоненка, до музею, який є скарбницею пам’яті поета. Хранитель пам’яті про поета Світлана Яценко щиро привітала присутніх у цьому місці. Вона нагадала, що саме з цією метою створений і працює шкільний музей Василя Симоненка, до якого не заростає народна стежка. За минулий рік тут побувало більше 600 екскурсій. Серед них представники Центральної бібліотеки України для дітей (м.Київ), викладачі та студенти Київського державного педагогічного університету ім. М.Драгоманова на чолі з академіком Мирославом Жалдаком, випускником Тарандинцівської школи, який особисто знав Василя Симоненка. Також тут побували члени асоціації екскурсоводів Полтавщини, і курсанти освітніх курсів «Від а до я» з м.Києва та багато інших. На базі музею у березні минулого року була проведена районна краєзнавча конференція «Нема землі такої як у нас». Також у минулому році школярі перемогли в обласному конкурсі екскурсоводів шкільних музеїв, здобуття ІІ місця у Всеукраїнському конкурсі моделей навчальних закладів (м.Чернігів). Тож музей продовжує працювати, намагається на самодіяльному рівні оновлювати експозицію, робить те, що в силах його колективу.
Тут, в актовому залі, відбулося вручення премії імені Василя Симоненка. Захід розпочався з голосу Василя Симоненка, що прозвучав у 1963 році в інтерв’ю українському радіо. Він налаштував присутніх на особливий лад. Вірші Василя Симоненка звучали у виконанні лауреатів конкурсу читців творів поета у 2018 році учнів 7 класу Тарандинцівської школи Владислава Васика, Валерії Жук та Катерини Даниленко, які подарували літературно-музичну композицію. Уривок з прозового твору «витязя молодої української поезії» «Весілля Опанаса Крокви» прочитала учениця 8 класу Анна Мажора.
Відтак начальник відділу культури та туризму РДА Людмила Пазенко оголосила переможців. Ними названі у 2018 році в номінації «література і публіцистика» Ніна Третяк (член літоб’єднання ім. О.Донченка м. Гребінка) за поетичну збірку «Причащаюся словом» та Олександру Карпенку за книгу краєзнавчих нарисів «Краєзнавчі сторінки Лубенщини», в номінації «мистецтво і монументальна скульптура» відомий митець, талановитий художник Володимир Пашкевич. Лауреати сказали слова вдячності за високу оцінку їх творчості, а Ніна Третяк прочитала ще й власні вірші.
Після чого від імені літоб’єднання ім. О.Донченка виступили письменник Олександр Міщенко, який вручив художнику Володимиру Пашкевичу відзнаку літоб’єднання – нагрудний знак «Слава України ІV ступеня», та письменниця Юлія Манойленко, яка привітала лауреатів премії ім. В.Симоненка від імені міського голови Олександра Грицаєнка та вручила їм календарі на 2019 рік та продукцію з символікою Лубен.
Відтак перед загалом виступив доктор історичних наук, головний науковий співробітник одного з відділів Національної аграрної академії наук України Михайло Рогожа. Він озвучив ініціативу щодо введення в музеї посади штатного працівника. Оскільки цей заклад переріс рівень шкільного, коли можна було працювати на громадських засадах. Музею Василя Симоненка потрібен архіваріус, науковий працівник, який би займався упорядкуванням фондів, науковим пошуком нових експонатів, вивченням творчої та журналістської спадщини поета, його життєпису і т.д., на що голова районної ради Григорій Угляниця відразу відгукнувся і підтримав ініціативу земляка-науковця. Михайло Рогожа передав наукові статті «Щоденники Василя Симоненка, як джерело дослідження сучасної йому епохи» та про краєзнавчий музей Тарандинцівської школи.
Директор Тарандинцівської школи ім. В.Симоненка, заслужений вчитель України Микола Кадука підбив підсумки творчого спілкування і закликав не лише пам’ятати творчість славетного земляка Василя Симоненка, а й послуговуватися нею у щоденному житті. Він процитував уривок з книги письменниці Оксани Забужко, що стосуються поета.
А відтак у хоровому виконанні знову і знову прозвучала безсмертна пісня на слова Василя Симоненка «Лебеді материнства».
Олександр МІЩЕНКО.
Знімки Сергія СТЕПЧЕНКА.
