Услід за Катериною, Андрієм і Наумом приходять Варвари, Сави та Миколи. Усі три свята — Варвари, Сави та Миколи — називали Миколаєвими святами. Отож не забудьте привітати своїх рідних та близьких з цими святами!
17 грудня — Варвара — покровителька гірників і жінок
Святу Варвару вважають покровителькою гірників усього світу та жінок. До неї звертаються у молитвах про одужання тяжкохворих. Саме тому в Україні День святої Варвари (17 грудня) святкували лише жінки. На це свято дівчата готували вареники з маком чи сиром. З-поміж них обов'язково мали бути “пірхуни” — вареники, начинені борошном. Звареними варениками частували хлопців, уважно стежачи. кому саме попаде “пірхун”. Невдаху, який витяг такого вареника, довгий час так і дражнили — “пірхун”.
18 грудня — Сава — батько зимового Миколи
На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора “і савити, і варварити, і куделю кучматити”. Хто ж не працював, то казали: “Савила та варварила і сорочки собі не справила; Сави і Варвари на мені сорочку обірвали”...
“Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці. Сава приїхав на білих санках. Сави дні прибавили. Сава мостить, а Микола гвоздить. Савка бідний, Микола багатий. Сава — батько зимового Миколи. Варвара ночі увірвала, а Сава день доточив…” — такі, зокрема, приказки побутували на свято Сави.
19 грудня — Святий Миколай, подарунки діставай
На відміну від весняного (22 травня), зимового Миколая відзначали особливо урочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених. Та найбільше його пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем. Навіть існує легенда про те, як Миколай рятував дітей серед моря.
Традиційно в Україні, особливо у західних областях, до цього дня готували обрядодійства, пов'язані зі святим Миколаєм. Ввечері хтось найповажніший з родини, переважно дідусь, перевдягався на вулиці в “доброго Миколая”, заходив до оселі з подарунками, які батьки, знаючи про дитячі забаганки, готували заздалегідь.
Вручаючи кожному окремо гостинець, святий Миколай згадував все те добре, що зробила дитина протягом року, і соромив за нечемні вчинки. Відтак діти свято вірили в існування цього доброго захисника і намагалися не гнівити “діда Миколая, який знає про все”. Це був вельми дієвий виховний момент.
Напередодні випікали особливий вид печива – “миколайчики”. Разом з іншими гостинцями й різочкою як пересторогою від злих вчинків їх клали дітям уночі під подушку. Звичай обдарування на Миколи зберігся і нині.
