Не кожен траурний мітинг переростає у процесію, якою було прощання з героєм, лубенцем, захисником, відомою в місті людиною Віктором Новіковим. Траурна процесія вихлюпується на центральний майдан міста - Володимирський. Скорботну ходу очолюють воїни територальної оборони з державним прапором, портретом героя, нагородами, яких у нього не одна та прапорами Збройних сил України і полку "Азов", у якому воював полеглий.
Він - воїн за професією, воїн, який у мирному житті закінчив ВУЗ і був вчителем історії, воїн, який, коли виникла така потреба знову повернувся на передову, став на захист Батьківщини, попри поранення, що пережив і поступово реабілітувався.
Ведуча траурного мітингу валентина Павличук нагадує:
"Повідомлення про смерть кожного земляка залишають рани на душі, болять і довго сочаться кров’ю. Нова страшна звістка, що прийшла на Лубенщину не просто зробила боляче - вона випалила діри у душах, сколихнула свідомість і надірвала серця сотень лубенців.
28 квітня 2023 року під час несення служби у зоні бойових дій в районі н.п. Північне (Тоненьке) Покровського району Донецької області отримав мінно-вибухове поранення та загинув наш земляк, людина, яку добре знали й поважали сотні земляків головний сержант 1 стрілецького взводу стрілецької роти молодший сержант НОВІКОВ ВІКТОР ВОЛОДИМИРОВИЧ".
Вона розповідає біографію людини і громадянина з великої літери - Віктора Новікова:
-Віктор Володимирович народився 1 квітня 1978 року у селі Березоточа Лубенського району. Закінчив
Засульську загальноосвітню школу, Войнихівське СПТУ №53 та Лубенське ПТУ №12. Строкову військову службу проходив у І аеромобільній бригаді (повітряно-десантні війська). У 1998 році брав участь у миротворчій операції НАТО на території колишньої Югославії.
Був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. Звичайно, події, що розгорнулися в Україні, не залишили його байдужим. У 2014 році добровольцем пішов він воювати у складі батальйонів «АЗОВ» та «ПОЛТАВА». За його плечами перемоги й біль втрат друзів та побратимів, трагедія Іловайська, поранення і непохитна впевненість у світлому майбутньому України.
Віктор був надзвичайно цільною і вольовою людиною, не боявся нової роботи, постійно шукав себе, вчився і запалював своїм оптимізмом і ентузіазмом людей навколо. Він спробував себе на різних роботах, у різних сферах діяльності. У 2015 році закінчив Київський Національний педагогічний університет ім. Драгоманова за спеціальністю «історія». З 2017 року працював вчителем історії у Лубенській загальноосвітній школі №10 та тренував дітей у гуртку «Лубни СК Хортинг». Він мав беззаперечний авторитет у учнів, мав, що їм розказати, чим поділитися, чого навчити.
Його активна й принципова громадянська позиція, доброзичливість, оптимізм, привітність весь час тримала його серед великої кількості людей. Він волонтер, керівник громадського формування з охорони громадського порядку «Перша Лубенська сотня самооборони «СПАС», керівник громадської організації «Лубни СК Хортинг», керівник Центру допомоги учасникам АТО (при райдержадміністрації), Голова громадської ради при Лубенській райдержадміністрації.
Віктор Володимирович нагороджений медаллю НАТО «Бывшая Югославия»,1998 р., медалями «За військову службу», 2014р., «Учасник АТО», 2015р., «За оборону рідної держави» 2016р., «25 років незалежності України» 2016р.
Міський голова Олександр Грицаєнко з болем нагадав, що віктора знали чи не всі в Лубнах завдяки його організаторським здібностям, завдяки його комунікабельності і працьовитості, завдяки тому, що повернувшись з АТО/ООС, він отримав професію вчителя і гідно працював у ЗОШ №10, мав активну громадську позицію, він громадську роботу. "Разом з родиною – мамою, батьком, сином – у жалобі вся Лубенська громада, - сказав він. - Слова щирого співчуття рідним, друзям, близьким Віктора Володимировича".
Начальник Лубенської РВА Сергій Сіряченко нагадав, що віктор новіков був головою громадської ради при Лубенській ОДА, коли сам Сергій Сіряченко обіймав посаду першого заступника голови РДА і запамятався з кращого боку.
Як свідчать спогади очевидців, Віктор Володимирович з позивним «Вертоліт»… загинув, як герой, намагаючись врятувати побратима.
-Ти ще мав бути серед нас. Ти повинен був надихати й запалювати, вчити й тренувати, шукати й розповідати правду, - сказала у прощальній промові голова Лубенської районної ради Тетяна качаненко. - Але не судилося... Ти – справжній воїн, захисник, вчитель, ЛЮДИНА.
Заступник голови Міжрайонної громадської організації ветеранів АТО/ООС Віктор Сивуха низько вклонився памяті побратима та нагадав, що як правило, з життя ідуть кращі представники українського воїнства, бо вони завжди перебувають не лише на передовій як такій, а й на передовій життя.
Присутні хвилиною мовчання вшанували память полеглого героя-захисника та піднесли йому квіти у цю сумну мить прощання.
Їх було дуже багато. Черга попрощатися з Віктором Новіковим розтяглася від краю до краю площі.
Учасники прощальної церемонії стали на коліна, проводжаючи труну з тілом героя, покриту прапорами України та бойового підрозділу АЗОВ.
Сльози, що бринять ці дні на очах багатьох лубенців перероджуються на гнів, ненависть до ворогів і жагу помсти.
Царство Небесне тобі, Світлий воїне!
