Школярі Полтавщини долучились до цього конкурсу, який проходив під девізом: «Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався, той, що обрав тебе навіки вік» (В. Стус).
Конкурс проведено у двох номінаціях «Література» та «Історія України і державотворення».
Члени журі конкурсу відзначили різножанрову палітру творів, практичну спрямованість поданих робіт та багатогранність духовної спадщини рідного краю.
Учасники конкурсу у своїх роботах розкривали непрості долі людей сучасності та минувшини, які торували свій шлях до успіху, до свободи і незалежності, досліджували історичні події Полтавщини, долі людей на тлі як загальнонаціональних, так і локальних історичних подій, вивчали життя і діяльність видатних особистостей, що творили історію краю і чиї імена ще невідомі або маловідомі широкому загалу.
Пошукова група «Кліо» Лубенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 в складі учнів 8-А класу: Вероніки Граудул, Поліни Маліченко та Анастасії Трапезнікової під керівництвом учителя історії Мостівченко І.О. досліджували професійну діяльність знатного лубенця, спортсмена й викладача Анатолія Івановича Боляка та його рідних, які присвятили життя вихованню молоді.
Під час написання пошукової роботи учні спілкувалися з рідними, колегами та вихованцями Боляка А.І. На основі їхніх спогадів була написана пошукова робота «А.І. Боляк: життя заради спорту та дітей», яка посіла ІІ місце на обласному етапі XX Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої» у номінації «Історія України і державотворення».
Ця тема привернула увагу юних пошуковців, тому що Боляк А.І. був яскравою особистістю, яка поєднала в собі спортивний талант та роботу викладача. Він був майстром спорту СРСР з гандболу, членом збірної команди УРСР. Мав значні досягнення у футболі, баскетболі та легкій атлетиці. А ще займався викладацькою діяльністю. Анатолій Іванович був відданий своїй справі, вкладав у роботу душу, бо працював з найціннішим і надзвичайно складним «матеріалом» – дитиною. Він формував у юного покоління риси, якими повинна володіти кожна добропорядна людина: чесність, скромність, відповідальність, відданість своїй справі, наполегливість у досягненні мети, чуйність. Зараз, у наш надзвичайно непростий час, людям не вистачає саме таких рис, тому він був прикладом для молодого покоління.
Працював учителем фізичного виховання у Врадіївській школі №1 Миколаївської області та Лубенській школі-інтернаті, тренером у Лубенській ДЮСШ. Викладав у медичному училищі та бухгалтерському технікумі. Був головою міського комітету з фізичної культури та спорту.
Анатолій Іванович з повагою ставився до кожного свого вихованця. Переймався їхніми справами, допомагав вирішувати різні проблеми. Він мотивував їх до здорового способу життя та порядних вчинків, і сам завжди намагався бути в цьому прикладом. Анатолій Іванович був педагогом з великої літери. Прищеплював любов до прекрасного. Часто возив своїх студентів на екскурсії. Його спортивні команди виборювали призові місця.
Дружина Боляк Олександра Ростиславівна теж присвятила своє життя педагогіці, працювала вчителем початкових класів спочатку в Лубенській школі-інтернаті, а згодом у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №10.
Протягом 20 років вона очолювала міське методичне об’єднання вчителів початкових класів, працювала в атестаційній комісії школи. Досвідчений наставник керував педагогічною практикою десятків майбутніх вчителів.
Син Боляк Андрій Анатолійович, кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент, займається спортивною та викладацькою діяльністю. Є співавтором і розробником багатьох спортивних проєктів, масових всеукраїнських та міжнародних змагань. Займав посади проректора з наукової роботи Харківської державної академії фізичної культури, завідувача кафедри, радника ректора, професора Київського університету імені Бориса Грінченка.
Педагогами були також батько Анатолія Івановича та мати Олександри Ростиславівни. Боляк Іван Андрійович був учителем російської мови, а також директором школи в м. Поті (Грузія), а мати Олександри Ростиславівни, Петрова Марфа Іллівна, працювала вчителем математики в Лубенській загальноосвітній школі №3. Тобто це сім’я педагогів майже зі сторічною історією. Вони присвятили своє життя вихованню молодого покоління, яке є основою здорового суспільства.
Дуже прикро, але в березні 2021 р. минув рік, як Анатолій Іванович відійшов у вічність. Хочеться сподіватися, що саме ця робота збереже пам’ять про таку надзвичайно обдаровану та порядну людину.
На світлинах:
Зустріч членів пошукової групи з Кобилянською Тамарою Василівною, директором Лубенської ЗШ №3
Зустріч членів пошукової групи з Боляком Андрієм Анатолійовичем/
Приватні оголошення, оголошення рекламного характеру, привітання та інші матеріали надсилайте