Літо… Вже майже з самого початку воно випробовує лубенців на міць і мотивує до подальших дій. Тепла пора відкриває чимало спокус і можливостей, дає надію на повноцінний відпочинок – як у місті, так і за його межами. В контексті цього вже розпочато фестивальний сезон, тож і Лубни винятком не стали.
Традиційна територія для літніх масових дійств – урочище Замкова гора, цьогоріч не лишилось непоміченим. Нині міською владою активно розглядається перспективний план цієї ділянки, проте навіть сьогодні вона не втрачає своєї популярності, а використовується як простір для культурного розвитку та проведення різного роду івентів. Хочеться, щоб і в подальшому за даною територією закріпилося право лубенців на дозвілля та творчі заходи.
Днями тут відбувся новий фестиваль «Лубфест», організатором якого виступила громадська організація БФ «Історія Майбутнього», на чолі з керівником Надією Іщук, та за сприяння влади міста. Як розповіла головна натхненниця, ідея створення дійства виникла навколо самої назви міста, її походження. А основна мета – власне пропаганда луб’яних культур, автентичного мистецтва, яким здавна славилося наше місто.
«Достовірно ми не можемо стовідсотково стверджувати, що назва походять саме від слова «луб», але історичні факти дають підстави вважати, що місто могло бути назване від річки Луб’янка, або тому, що тут мала місце луб’яна фортеця чи виготовлялось багато дерев’яних луб’яних виробів. Цей фестиваль спрямований на те, щоб відкрити лубенцям, а також майстрам з інших регіонів давнє ремесло, спрямувати громадян на розвиток себе, презентацію своїх здобутків і починань. «Лубфест» - це, перш за все, місце для творчості, тут кожен знайде щось своє…», - говорить Надія.
Серед запрошених – лубенці, а також гості з Києва, Ніжина, Глухова, Решетилівки, Лохвиччини та ін. Працювали спортивна та духовна локації, зона ремісників, харчування. Для дітей тут був створений окремий світ з численними майстер-класами, іграми, квестами. Зокрема, на фестиваль завітали Орест та Оксана Олійники – засновники проекту «Живе село», які всіляко забавляли дітей, відроджуючи традиції старих ігор, та делегація від Громадської спілки «Асоціації розвитку льонарства та коноплярства України». Багато куточків урочища були відведені для цікавих фотозон. Вони користувалися попитом чи не найбільше. Презентував свою роботу і Лубенський краєзнавчий музей, закликаючи гостей дізнатися більше про історичні місця славетного краю. Олександра Герасимова традиційно підготувала фотозону з українськими костюмами, а також проводила реалізацію прикрас від майстерні «Грицики». Світлана Пазич представляла творчу локацію від магазину «Стильне вікно». Вона висловила подяку організаторам, а також побажання зробити фестиваль еко-спрямованішим, акцентувати на етнічності, а відтак і вийти на більш перспективний рівень. Серед тих, хто вперше відвідав «Лубфест» - керівник Решетилівської майстерні художніх промислів «Соломія» Сергій Колінченко. Він приїхав до Лубен на запрошення Надії Іщук і ніскільки не жалкує, оскільки переслідував мету «показати себе», поспілкуватись з колегами-партнерами по ремеслу. «Ми хочемо нагадувати про себе, щоб про нас не забували, а платформою для цього якраз є подібні заходи», - поділився враженнями Сергій Олександрович.
На сцені публіку повсякчас розважали лубенські артисти: хореографічні постановки, вокальні та хорові виступи, художні читання. І якщо за день сонце зморило майже всіх, то надвечір, коли спека трохи спала, всі бажаючі могли залишитись на дискотеку.
Втім, серед відвідувачів чулися і не зовсім схвальні відгуки. Багато хто очікував чогось на рівень вищого, а тому розчаровано йшов додому, не пробувши на фесті навіть кілька годин. Дехто відверто переплутав всі фестивалі і порівнював з попередніми двома, які проходили тут же, на Замковій горі. Були й такі, які почули про дійство вже в останні дні, натякаючи на слабку інформаційну кампанію. З усього побаченого та почутого не хочеться робити радикальних висновків, адже хто хотів розважитися та почерпнути для себе щось корисне, той скористався цією можливістю.
Юлія АНТОНЕЦЬ.
Знімки автора.
