Вишивка – своєрідний код української нації, що об'єднує нас крізь покоління, території та війни, символізуючи любов до родини та Батьківщини.
Напередодні пам’ятних дат Другої світової війни працівники Публічної бібліотеки імені Володимира Малика провели народознавчу годину для ВПО міста, відгукнувшись на запрошення ПОБО «Спілка Самаритян». Як вишивання рятує під час воєнних лихоліть? Відповідь на це питання дає доля нашої землячки. «Часом мені самій важко повірити, що за допомогою всього лише маленької тоненької голки і звичайних ниток я можу втілювати надії і печалі, радості і страждання, любов і віру минулих поколінь», — писала наша вишивальниця, Герой України Віра Роїк, понад тисяча робіт якої зберігається у 43 музеях світу.
Саме вишивки допомогли родині майстрині вижити в окупації. Під час Другої світової війни Віра Сергіївна потрапила під бомбардування, отримавши важку контузію та переломи, тож два роки була прикута до ліжка. Мати вишивальниці вимінювала доньчині роботи на продукти. Нині в Лубнах діє гімназія імені Віри Роїк, на її честь названі вулиці у Полтаві, Сімферополі та Лубенській громаді. А ще наші бібліотекарі провели майстер-клас «Вишивана сорочка – долі оберіг». Нині, в часи лихоліття вишивка знову об’єднує тих, що серцем і душею вболіває за Батьківщину, поважає багаті традиції українського народу, прославляє його безцінні культурні надбання.
