ЦЕ ПРИМХА?

Не те, щоб в США такі методи були гостро необхідні, адже простору для життя в цій країні достатньо, а екологія – у відносному порядку. Але екологічне мислення в США і країнах Європи давно стало частиною культури, а тому такий підхід має найрізноманітніші (іноді – досить несподівані) прояви.

У Китаї влада вже змушена вживати заходів через «перенаселеність» кладовищ. Зокрема, в китайській провінції Цзянси на південному сході країни місцева влада забороняє похорон і наполягає виключно на кремації (за повідомленням УНІАН, до вересня 2019 року кремацію в провінції планується зробити єдиним дозволеним способом поховання).

ЧИМ ПОГАНІ ЗВИЧАЙНІ ПОХОРОНИ?

Основна проблема полягає в тому, що для поховання в землі потрібно багато місця, а в грунт потрапляють шкідливі речовини.

З нестачею місця – все ясно: навіть в Україні багато кладовищ переповнені. Що ж стосується шкоди для екології, то мова йде не про саме тіло померлого (воно повністю розкладається і вважається, що не шкодить екології), а про розкладання металу, дерева, текстилю (одяг, труна). Ще є бальзамуючі розчини, в яких міститься формалін, сулема, спирт, хлористий цинк, гліцерин, які шкодять ґрунту і, потрапивши в ґрунтові води, можуть викликати рак у людей.

Крім того, для трун використовується деревина (тобто – знищуються ліси) і метали (які можна було б використовувати повторно).

КРЕМАЦІЯ КРАЩА?

Краща, але все одно – такий спосіб теж не повністю екологічний. У результаті кремації від небіжчика залишається тільки прах, який можна навіть розвіяти за вітром там, де це не заборонено законом (в Україні, до слова, це і не дозволено, і не заборонено). Однак при спалюванні виділяється вуглекислий газ, діоксин, двоокис сірки, а це теж шкодить атмосфері.

Прах можна не тільки поховати на цвинтарі або в колумбарії, або розвіяти, але і, наприклад, змішати з ґрунтом для рослин. Є і більш екзотичні варіанти «утилізації»: додати прах у фарби для картин; змішати з чорнилом і зробити татуювання; виготовити штучні алмази або відправити в космос.

ЩО ТАКЕ ЕКОПОХОРОНИ?

Описаний на початку статті метод компостизації можна вважати різновидом екологічних похорон. Екопохорони (інші назви: біопохорони, природні похорони) практикуються з XIX століття в країнах Західної Європи. Зараз такий спосіб поширений в деяких штатах США, в Австралії, у Новій Зеландії і в Канаді.

При біопохоронах не використовуються бальзамічні розчини, труна може бути плетеною з лози (або її взагалі замінюють простою тканиною з екобавовни). Поховання проводиться на глибині близько 1 метра. Як надгробки не використовуються камені – замість них можуть бути висаджені квіти або дерева.

Власне, так ховали людей багато століть, поки не з’явилася достатня кількість ресурсів, щоб робити це за допомогою трун.

ЯК СПРАВИ В УКРАЇНІ?

У квітні 2018 року прем’єр-міністр Володимир Гройсман запропонував Верховній Раді новий закон, що містить пункт про біопохорони. Згідно з проектом, пропонується ввести можливість похорону не тільки на кладовищах і в колумбаріях, але і в спеціальних парках, і використовувати при такій процедурі тільки біорозкладні матеріали. Однак проект поки не прийнятий.

На даний час в Україні багато переповнених кладовищ, а в Києві – страждають від нестачі місця для поховання всі кладовища. Крематорії є тільки в Києві, Харкові та Одесі, і в них везуть померлих з усієї країни. У цілому кремують померлих все частіше: 90% померлих кремують у Києві і понад 70% – у масштабах України (дані 2018 року).

У містах України є кладовища посеред житлових кварталів. Нерідко вони ще працюють. Крім того, багато хто хотів би допомогти природі відновлюватися, навіть після свого відходу в інший світ. А значить, тема біопохорон актуальна і для України.