Гоголь мав пристрасть до рукоділля: в’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки. Корнія Чуковського насправді звали Микола Васильович Корнейчуков. Джек Лондон був соціалістом, а крім того - першим в історії американським письменником, який заробив своєю працею мільйон доларів. Агата Крісті страждала на дисграфію, тобто практично не могла писати від руки. Всі її знамениті романи були надиктовані. Едгар Аллан По все життя боявся темряви, а Оноре де Бальзак завжди писав у темряві. Марк Твен був непоганим винахідником. Серед його розробок - блокнот з відривними листочками для журналістів, шафа з розсувними полками, саморегульовані підтяжки, а також самий геніальний з його винаходів - машинка для зав’язування краваток! Діккенс не міг працювати, якщо столи і стільці в його кабінеті не стояли так, як треба, а у Лорда Байрона було чотири домашніх гусака, які всюди слідували за ним, навіть на громадських зборах. Про цікаві факти з життя поетів розповідає Dilova Mova.
3 березня світова спільнота відзначає Всесвітній день письменника. Рішення про це було прийняте на 48 конгресі Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12-18 січня 1986 року. ПЕН-клуб був заснований у 1921 році.
Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів poets- поети, essayists – нарисовці, novelists – романісти (слід відзначити, що абревіатура в даному випадку співпадає зі словом pen – ручка в перекладі з англійської). Ідея її створення належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Ґолсуорсі. В 1923 році відбувся перший конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, в той час ПЕН-центри були створені у 11 країнах світу. Сьогодні подібні центри діють в 130 країнах.
Це – міжнародне об’єднання письменників, яке, як зазначено в Хартії ПЕН-клубу, "виступає на захист принципів свободи інформації всередині кожної країни і між всіма країнами. Його члени зобов’язуються виступати проти придушення свободи слова в будь-якій її формі в тих країнах і суспільствах, до яких вони належать, а також в усьому світі, коли це можливо. ПЕН-клуб виступає на захист свободи преси і проти необгрунтованого застосування цензури в мирний час. ПЕН-клуб вважає, що необхідне просування людства до більш високих форм політичної і економічної організації потребує вільної критики уряду, органів управління і політичних інститутів. Оскільки свобода передбачає добровільну стриманість, члени ПЕН-клубу зобов’язуються виступати проти таких негативних аспектів свободної преси, як неправдиві публікації, навмисна фальсифікація, спотворення фактів або тенденціозно безчесна їх інтерпретація заради політичних, групових або особистих цілей".
2012 року за підтримки голови фонду «Нові традиції» Сергія Бондарчука українська письменниця Лариса Ніцой ініціювала щорічне святкування Всесвітнього дня письменника в Україні.
Місто Лубни має свої визначні імена. Серед них не просто аматори, літератори чи краєзнавці, а й письменники, чий талант засвідчений Національною Спілкою Письменників України. Це люди, які завжди перебувають у творчому пошуку і, ні на мить не вагаючись, знаходять своє натхнення у святах і буднях, круговерті подій і дат, серед натовпу - в епіцентрі самого життя. Їх поважають і впізнають, а головне - читають! Пропонуємо вашій увазі поетичні рядки у виконанні Олександра Міщенка, Наталії Баклай, Ольги Хало, Марини Кононенко, Раїси Плотникової, Юлії Манойленко.
* * *
Люблю тебе без ком і без лапок,
Люблю і не цураюсь говорити,
Люблю, бо не зістаріє любов
На цьому древнім, невгамовнім світі.
...І хай усе не вперше на землі,
І хай усе на світі не востаннє,
Та я люблю, як люблять журавлі,
Єдиним у житті своїм коханням.
Олександр Міщенко.
* * *
Чекаю біле у житті,
А смуги - чорні.
Чи то я збилася з путі,
Чи то проворні
Заполонили білизну,
Украли казку.
Мені ж - з війни і на війну -
Терплю поразки.
Шукаю вперто позитив,
Де наболіле.
Мажорний вловлюю мотив
І вірю - в біле.
Та тільки рани заживлю,
Й розправлю крила,
Як знову кличе на війну
Нечиста сила.
І розчаровуюсь в словах,
Й втрачаю друзів,
Й кружляє доля - чорний птах
По чорній смузі,
Уже не віриться в ніщо
Душі і тілу,
Як раптом...сяйво - ти прийшов!
І смуга - біла.
Наталія Баклай.
* * *
Жінка говорить із північчю,
В голосі - листя й кора.
Звірі її полічені,
Трави зросли до чола.
- Жіночко, що Вам хочеться:
Тиші, розмови, чаю?
- Нині усім не сонячно,
Нині себе прощаю.
Вже імена написані
Там, де шалфей і м'ята.
Прийде сюди замислена -
Снитися схоче солдату.
Сяде з очима чорними,
Хрестик в її долоні...
Я не скажу про ворона
Їй, молодій, сьогодні.
Хай лиш мене проколює
Те, що побачу у чаші.
Буде за тиждень коливо,
Будуть чужі і не наші...
Трісне горнятко із чарами,
Звір зазирне за спину.
- Знаюсь я лиш із травами,
Йди собі, з богом, дитино.
Марина Кононенко (Ганна Кревська).
* * *
Навчи (до Василя Симоненка)
Василю, вибачай, що я на «ти»,Бо молодий ти – я уже старію.І марно слати на той світ листи,Хоч я жива, та не горю, а тлію!Вже ніби й воля зирка у вікно,Та нас, сердешних, зовсім не навчили,Як бути вільними. Отож-бо і воно!Чи стане нам і розуму, і сили?Чи, може, знову вліземо в ярмо?Самі себе, як шкапу, загнуздаємТа й поженем. А може, продамоСамі себе, як гідності не маєм.Мені здається, що якби ти був,То розбудив би від гіпнозу душі,І в них пожежу вільності роздув…А я на згарищі писати мушу.На уявляла, - Господи, прости, -Що ти живий, уже і посивілий.І я звертаюсь – ну навчи, навчиЛюбити люд цей остовпілий!Раїса Плотникова.* * *Клолик і Удав (байка)Коли ожив пташиний спів,Удава в лісі Кролик стрівІ вже було тремтіть почав,Та мовив лагідно Удав:-Віднині ти не бійсь мене,Лише проханнячко одне:Як будуть вибори іти,Проголосуй за мене й ти.-За тебе? – Кролик бовкнув. – Як?!Та ж кожен зна, що ти – хижак!Життя нема від тебе нам:Мишві, птахам і ящіркам.Страшний ти дереву й кущу!-Тож далі всіх я захищу!-Так в тебе в статках цілий ліс!-Хто чутку цю тобі доніс?Болото, балка, озерце, -Сказав Удав, - все тещі це!-А крутосхили і яри?-То сина, брата і сестри, -Плазун запевнив.-А гаї?-Оце вже точно не мої! –Удав на те прошепотів. –Це все дружини і сватів.Усяк я можу довести.-А що для лісу зробиш ти? –Пом’якшав Кролик.-НедармаЯ обіцяю зокрема:Ніхто в нужді не пропаде –Почую кожного будь-де!Вже завтра в лісі буде рай!-А я що матиму? Стривай! –Тут Кролик запитав мерщій.-Весь молочай у лісі – твій! –І Кролик радий, не сказать,Побіг чимдуж голосувать.А після виборів, де рів,Удава знову Кролик стрів:-Ну де ж обіцянка брудна? –Спитав вухань у плазуна.-Дурний, хоч падай ти, хоч стій,Повірив баєчці моїй.Не діждете від мене див! –І шию Кролику здавив.Не знайдете ніколи прав,Доки на шиї в нас Удав.Ольга Хало.* * *Похмурий день, весняний день і небо,
Що хочеться в долоні ніжно брати.
Ти не навчився серед буднів жебрать,
Цвітеш яскравим полум'ям латаття.
А небо це вже прощене дощами,
Облітане птахами і печаллю.
Десь в закутку зітхає пані пам'ять
За давнім, що сховалося під шаллю.
До неба рветься серце і тривога
Бруньками на деревах набухає.
І ти знаходиш і себе, і Бога,
Бо навесні Любов лиш воскресає.Юлія Манойленко.
Що хочеться в долоні ніжно брати.
Ти не навчився серед буднів жебрать,
Цвітеш яскравим полум'ям латаття.
А небо це вже прощене дощами,
Облітане птахами і печаллю.
Десь в закутку зітхає пані пам'ять
За давнім, що сховалося під шаллю.
До неба рветься серце і тривога
Бруньками на деревах набухає.
І ти знаходиш і себе, і Бога,
Бо навесні Любов лиш воскресає.Юлія Манойленко.