В Лубенському краєзнавчому музеї розпочалися заходи у форматі «живого музею». Перша така зустріч відбулася 3 лютого і була присвячена засновнику Українського народного музею, основоположнику музейної справи на Лубенщині – Гнату Яковичу Стеллецькому. Саме його ім'я носить лубенський музей і його працівники вважають за честь продовжувати роботу, яку свого часу започаткував відомий дослідник.
- Ми не даремно обрали цю дату, адже саме в цей день народився науковець, – говорить молодший науковий співробітник музею Тетяна Сафронова. – Вивчаючи архіви, які лишив по собі Гнат Якович, а це унікальні документи, фото, листи, оголошення розумію, наскільки легендарною людиною він був. Тож у свою чергу ми маємо перейняти його досвід і спроектувати на сучасність. Кожен куточок нашого краю вартий уваги. Це наша історія, наше коріння і, безперечно, те підґрунтя, на якому обов’язково проросте щось нове.
Дійсно, навіть у буремні часи Стеллецький думав про те, як об'єднати людей навколо історії: він створював наукові товариства, разом з професорами й іншими науковцями проводив лекції, зустрічі, працював над розробкою туристичних шляхів Лубен, проводив екскурсії на Замковій та Лисій горі, організовував археологічні розкопки, збирав експонати для музею. Його життя – це постійні пошуки, нові відкриття і захоплення, зустрічі і прощання, історія любові до жінок та невеликого міста на Полтавщині. Саме кохання привело Гната Яковича в Лубни, де він розпочав справу всього життя. Але більше за все дослідник прославився як шукач знаменитої бібліотеки царя Івана IV Грозного – Лібереї. Її пошукам він присвятив більше сорока років свого життя, а своєю цілеспрямованою працею поклав початок діггерському руху.
Директор Лубенського краєзнавчого музею Віктор Верещака, який з'явився перед публікою в образі Гната Стеллецького наголосив, що постать дослідника і робота, проведена ним – вражають.
- Він подав нам приклад, показав, як потрібно йти до своєї мети, незважаючи на перешкоди, як важливо знати свою історію, берегти історичну пам'ять. Тож нині ми маємо за честь відродити «живі» традиції музею.
Серед тих, кого зацікавила постать науковця – лубенський журналіст, член НСПУ Марина Кононенко. Свого часу вона виступила автором статті про Стеллецького і досі не байдужа до історичних відкриттів на Лубенщині, до всього, що невідривно пов’язує нащадків з минулим.
Захід, проведений недільного дня, мав неабиякий успіх, актова зала музею не вміщувала всіх бажаючих. Тут також була представлена експозиція з цінними документами, які зберегли пам'ять про краєзнавця. Працівники музею і надалі розвиватимуть формат «живого музею». Попереду на гостей, лубенців, громадських активістів і просто на тих, хто цікавиться історією краю чекають змістовні зустрічі, спілкування, квести, кінопокази. Лубенський краєзнавчий музей та ГО «PRєDKI» дякують усім небайдужим та запрошують до активної співпраці.
І хоча більшу частину свого життя Гнат Стеллецький провів не в Україні, проте всім серцем прагнув повернутися на рідну землю. Навіть у своєму заповіті залишив нагадування: поховати у розкопаному скіфському кургані на Лисій горі під містом Лубни. Втім, останнє бажання його так і не було виконано – він похований на одному з московських кладовищ. Незважаючи на це, хочеться вірити, що дух Стеллецького завжди буде поряд з нами і прийдешні покоління свято берегтимуть пам'ять про нього.
Юлія АНТОНЕЦЬ.
Знімки автора.
