Дивна «чорна діра» з’явилася в минулому році на Полтавщині. Й зникла у цій «дірі» ціла річка Сула.
Віками текла ця красива українська річка до славетного Дніпра, створюючи на цьому шляху багаті ландшафти в долині з численними луками й болотами, заплавними лісами. Та, очевидно, прийшла її пора, пропала… Чи надовго – життя покаже. Але восени минулого року вода в річці практично щезла, луки й болота пересохли, гнітюче враження справляла річкова долина протягом десятків кілометрів від Кременчуцького водосховища, куди Сула тепер впадає, й аж до верхів’я. Майже не було води й в найбільшому притоку Сули – Удаї. Ні в руслі, ні в ґрунтах долини, ні у висохлих очеретових заростях.
Тривожні цифри занепокоїли гідрологів й фахівців водного господарства. Адже стік Сули в ці осінні місяці не перевищував 5-7% від середньо-багаторічних значень. Такого маловоддя Сула ще не знала. А це суттєво впливало не тільки на ландшафти річкової долини, а й на умови риборозведення в Сулинській затоці Кременчуцького водосховища. Без притоку свіжої річкової води рибі загрожувала задуха із-за відсутності кисню у застійних мілких заводях гирла. Тому спеціальний експедиційний маршрут був зроблений (за участі автора статті) в басейн Сули у пошуках зниклої води. Та її там не було – ні в нижній, ні в середній течії. Тільки у самому верхів’ї ще були невеликі ставки й водосховища, а також меліоровані луки.
Що ж то за лихо спіткало річку Сулу? Адже поряд текли річки Псел, Ворскла, Оріль… Багатоводним цей період не можна було назвати й для цих річок, проте такої катастрофи все ж не трапилось. Й мимоволі спадало на думку – чи не результат це експлуатації газових свердловин у басейні Сули. Адже у жовтні-листопаді почались атмосферні опади, водність суміжних річок підвищувалась, а в Сулі стік все не перевищував 10-15% від норми. Й так тривало аж до сильної відлиги у лютому 2013 року, коли водність Псла й Ворскли зросла до 150-200% від характерної для цього часу норми. Й тільки в Сулі стік ледь сягав 30-40%. Усе це примушує особливу увагу звернути на техногенний фактор, а саме – на вплив нафто-газових свердловин на поверхневі й підземні води регіону.
Зараз йде активна офіційна пропаганда «безпечності» добування сланцевого газу в Україні, у тому числі й на лівобережжі Дніпра. Будуть буритись для цього численні й глибокі вертикальні й горизонтальні свердловини. А в період експлуатації цих свердловин ще й значні обсяги води й хімікатів будуть закачувати у ці свердловини (за існуючої технології). То чи не слід спочатку дослідити вплив уже існуючих свердловин на річку Сулу, а уже потім робити висновки? Бо чи відновиться річка Сула у цьому році – ще невідомо, а «грандіозні перспективи» добування сланцевого газу уже туманять голови наших можновладців. Можливо, і їм варто тверезо подивитись довкола й не створювати нові «чорні дірки» неперевіреними технологіями. А про подальшу долю річки Сула ми будемо інформувати громадян обов’язково.
В.М.Стародубцев, професор, член Басейнової Ради річки Дніпро
Публікація 2013 року
Фото Олександра Безчасного, м. Лубни, 2023 року
Приватні оголошення, оголошення рекламного характеру, привітання та інші матеріали надсилайте