Про широку творчу натуру поетеси дізналися відвідувачі бібліотеки під час поетичного вернісажу „Осяяна любов’ю”, що відбувся 22 лютого. Для відвідувачів заходу звучала мелодійна лірика, задушевне слово, патріотичне звернення поетеси у виконанні працівників бібліотеки Ірини Редьки, Світлани Сєннікової, Олени Сістук, Аліни Бровко.
Серце Наталії Баклай ще змалечку прагнуло краси і світла. Допитлива дівчинка шукала у книжках відповіді на багато життєвих питань. Читання книг було для неї чи не найбільшим захопленням, і вже тоді у неї виникає мрія-бажання перечитати всі книги цілого світу. Мріяла бути бібліотекарем, бути найближче до наймудрішого, найсвятішого, таємного світу книги. Де б не була письменниця, куди б не пролягала її дорога, думками вона завжди залишалася із рідним Посуллям.
Нині Наталя Михайлівна на творчій роботі, повністю присвячує їй свій час. Живе своїми і чужими турботами, переживаннями і прагненнями, які хвилюють небайдуже серце поетеси.
Творчість Наталії Баклай – члена Національної спілки письменників України, автора 15 збірок – помітне явище в сучасній українській літературі. Це неповторний світ душевних переживань і почуттів, осягнення непростого часу на зламі століть. Її творчість багатогранна, привертає увагу розмаїттям тем, яких вона торкається, глибиною погляду на життя, незвичайною образністю і вишуканою простотою.
Складною і цікавою поетесою постає перед нами ця горда українка. Її творчість – пісня любові – любові до коханого, до всього світу, до Батьківщини, але водночас і віддзеркалення вічних проблем, що тривожать людські душі.
В її творчому доробку поетичні збірки: «Два береги душі» (1993), «Осяяна Тобою» (1996), «Триєдиний біль», «Коралове намисто» (1997), «Свіча невінчана» (1999), «Меди тернові» (2001), «Ще не вицвіло літо» (2003), історичної поеми «Лубни» (2004), «Ожинова купіль» (2005), «Батькова криниця», «Отава. Вибране» (2008), «Перекоти-Доля» (2009), «Серцевина» (2012), біобібліографічні нариси «Літературні постаті Лубенщини» (2013), публікації у хрестоматії «Література рідного краю» (2000), антологіях полтавських літераторів XX століття «Калинове гроно» (2004), «Відлуння Василевого Різдва» (2004), «Біла альтанка» (2007), «Дзвінке перо Посулля» (2008), «Сяйво рідного слова» (2009), «Вишнева повінь» (2012), «Лубенський ужинок», (2013), «Народ мій завжди буде» (2014).
Хорольська ценральна публічна бібліотека
