Стрі́тення Госпо́днє, також Стрітення (грец.συνάντησις «зустріч»), Принесення до Храму (грец.Ἡ Ὑπαπαντὴ τοῦ Κυρίου, лат.Praesentatio Domini, «представлення Господа») — християнське свято, яке відзначається в історичних церквах і деяких протестантських конфесіях. Принесення до Єрусалимського храму немовляти Ісуса Христа його батьками відбулося на 40-й день після Різдва і на 32-й день після Обрізання. У Єрусалимському храмі Святе сімейство зустрів Симеон Богоприємець.
Відзнається західними і східними християнами — 2 лютого за григоріанським і новоюліанським календарями, деякими східними християнами — 2 (15) лютого за юліанським календарем. У Православ'ї належить до числа неперехідних Господських дванадесятих свят.
2 (15) лютого відбувається Стрітення — Зима зустрічається з Літом. У цей день співаються язичницькі пісні-замовляння на тепло та добре літо, відбуваються гадання: «Доленько, Доле, дай мені збіжжя, теплу одежу ще й силу ведмежу». Період від Стрітення (зустрічі зими з літом) до Благовіщення вважався біологічною межею зимоборства.
Освячення вогню трансформувалося з прийняттям християнства у освячення свічок, які називали громничними. Освячували їх у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати.
Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір'ями, мають виняткову силу і оберігають оселю від бурі, зливи чи смерчу, ниву — від бурелому чи граду, а членів родини — від «злого ока» та хвороб. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громничну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громничної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громниця».
В давнину вважали, що «Як капає зі стріх, так капатиме й з вуликів», а якщо на Стрітення є відлига, то знову треба чекати на холоди і пізню весну.
Запалювали громничну свічку у таких випадках:
- коли над оселею гуляє страшна негода
- коли виникали труднощі при пологах
- коли у селі пожежа, або катаклізм
- коли людину схопить «чорна хвороба» (епілепсія)
- як людина помирала, запалювали свічку, аби спокійніше перейти їй у світ інший.
Також у цей день святять воду. Стрітенську воду збирали з бурульок і додавали до звичайної води, за повір'ями — така вода цілюща і лікує від багатьох напастей:
- лікує рани і внутрішні захворювання
- рятує від «злого ока», відьми, вовкулака, від «пристріту»
- нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед походом
- пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону
- а господарі окроплювали худобу під час першого вигону на пасовище
- окроплювали стайні та обори від відьом, щоб «не виссали з корови молока».
