Скромна, інтелігентна, благородна, безмежно талановита жінка, яка пише вірші…Член НСПУ, лауреат літературно-мистецьких премій ім. В. Симоненка та В. Малика, Всеукраїнської премії ім. О. Пчілки, міжнародного конкурсу «Українська мова - мова єднання», поетеса, твори якої друкувалися в Польщі, Канаді, Австралії, Ізраїлі, Америці, яка більше 30 років творила і писала для поціновувачів художнього слова. Саме в такому простому, але водночас величному образі постала перед рідною лубенською публікою Наталія Баклай.
Відомий український поет Михайло Шевченко, не приховуючи емоцій, писав про неї: «…така у нас в Україні не одна, але таких у нас мало». Тож очевидно, що її творчість і захоплює, і надихає, і бентежить, а голос, немов тихоплинна річка запрошує причаститися магією художнього слова. Авторка, у творчому доробку якої 16 книг, вміє знаходити у сірій буденності високу духовність і, напевно, саме цим заворожує своїх шанувальників. Останньою побачила світ поетична збірка «Жінка з віршами», але й вона вже встигла завоювати прихильність серед читачів.
Кожен з нас пише свою неповторну історію життя. Винуватиця творчої зустрічі (відбулася 10 березня в районному Будинку культури) асоціює його з дитячою лічилкою «котилася торба з високого горба…» Образ торби вона котила віршованими рядками і назбирала в неї чимало: років, почуттів, спогадів, радощів і болінь. В ній вже дбайливо складені сімейні історії, палітра переживань, сила людського духу, божественний сад інтимної лірики і те крило, що навік приросло до Посульського краю. А над усім цим – небачена розкіш словника, всеперемагаюча любов, матіолові ночі рідної Лубенщини!
Серед людей, які «смакували» поезію Наталії Баклай, раділи і сумували разом з героями її поезії - депутат Полтавської обласної ради Руслан Ляшко, лубенський міський голова Олександр Грицаєнко, голова районної ради Григорій Угляниця, офіційний радник голови РДА Тетяни Качаненко Олександр Жалдак. Їм, безперечно, як і всім присутнім в залі, було приємно знаходитися в атмосфері щирого українського слова, яке линуло від талановитого автора. Відтак вони дякували пані Наталії за унікальну нагоду долучитись до прекрасного дійства.
Розділити радість зустрічі прийшли й колеги по перу: Олександр Міщенко, Ольга Хало, Ніна Шерстюк, Олександр Печора та багато інших. В їх числі і лубенська поетеса, член НСПУ Ганна Кревська, яка по праву вважає Наталію Михайлівну «літературною мамою». Вона привітала свою старшу наставницю і прочитала вірш про зраду «чужу і свою», який, не дивлячись на рік написання, дотепер не втратив своєї актуальності.
Втім, найріднішою гостею урочистого заходу стала тендітна бабуся – Ганна Олексіївна Голод – мама поетеси. Їй уклінно піднесли квіти і коровай, зал аплодував стоячи, висловлюючи тим самим глибоку шану за народження талановитої доньки. Сама ж Наталія Михайлівна подякувала мамі і попрохала жити довго-довго, не відлітати… В залі також була присутня вся рідня поетеси – чоловік, син, невістка, онучка Оксаночка - найдорожчі, найближчі, найвідданіші люди, які прийшли підтримати і привітати видатну жінку свого роду.
Протягом заходу неодноразово звучали вірші – у виконанні автора і покладені на музику. Пісенні композиції та діалоги із задоволенням виконували жіночий склад хорового колективу «Камертон», вокальний жіночий колектив «Вербиченька», чоловічий гурт «Українська Швейцарія», квартети «Гілея» та «Сузір’я», а також Тимофій Гуц, Оксана Погрібна, Інна Оверченко, Віталіна Сененко, Алла Самозвон, Олена Мацак, Анатолій Супрун та ін.
…А вона зі сцени із віршем кружляла вальс, бо ж тільки й посагу, що душа із віршами. Але яке то насправді багатство! Вимоглива до себе і співчутлива до ближнього, елегантна, вишукана, справжня українка за родоводом і за ідеєю. На запитання про найзаповітнішу мрію ледь подумала і прорекла: «Щоб була духовно здоровою українська нація, щоб закінчилась війна, щоб кожна українська родина жила в мирі і злагоді, і моя сім’я – завжди при здоров’ї, успішна, щаслива. Тоді буде писатись».
Поволі зустріч добігла кінця, та чомусь ніхто суботньої днини не поспішав розходитися у справах. Тож наостанок – щире спілкування з поетесою, вітання від вдячної публіки, довга черга за автографами і нові творчі обрії, адже «не все ще написалося й збулося... »
Юлія АНТОНЕЦЬ.
Знімки автора.
