Подорож до Чорнух, де 300 років тому  народився відомий україхнський філософ Григорій Сковорода, де нині існує його музей, і де на початку грудня будуть широко відзначатися "сковородинівські дні", була для лубенців не тільки цікавою, а й пізнавальною. Ось як про цю мандрівку написала у соцмережах українська письменниця Раїса Плотникова:

 

"Триста років тому восени в Чорнухах народився Григорій Савич. Саме цієї ностальгічно-пречудової пори наші лубенські музейники мандрували батьківщиною українського філософа і прихопили нас.

До призначеного часу екскурсії трохи погуляли містечком. У кав’ярні симпатична жіночка за рундуком, наливаючи каву, каже:

– Одразу видно, вчительки приїхали в музей.

Ні грама не знітившись, та все ж не пропустивши мимо вуха оте «учительки», бо в групі таки були й викладачі, питаю, а ще щось, окрім музею, у вас можна побачити?

– Хіба що стоячок, – вставляє свої п’ять копійок дядечко.

І виявилося, що це чиста правда. От є в Чорнухах такий собі заклад «Стоячок». Про його призначення легко здогадатися.

– А з чого видно, що приїхали вчительки? – питаю.

– Мова… – одним словом відповідає продавчиня.

Екскурсію в музеї пані Тетяна провела потрясаючу. Це не просто: народився, охрестили, не оженився, навчався…. Це психологічний портрет Сковороди.

Що буду згадувати довго: розповідь про злиденне життя бурсаків у «Могилянці», одним із яких був наш філософ, Заради освіти юнаки із неімущих верств йшли на такі випробування, які для декого мали летальне завершення. Один із принципів, за яким той же бурсак міг стати вчителем це не просто феноменальні здібності, не талант до тих чи інших наук, не повний кишеня батькових грошей, а найперше – людські якості й порядність. А як інакше?! Шкода, що зараз немає тестів на людяність і порядність при вступі у певні виші.

Яка із скульптур вразила? Робота 1942 року авторства І. Зноби, виконана із монолітного дерева груші, розміри якого важко уявити.

Уперше бачила справжні личаки і шаровидну праску.

Після екскурсії ми посиділи на призьбі хатини, яка умовно вважається хатиною, де народився філософ, доторкнулися до загадкового серця, у якому особисто я побачила оте вічне Інь і Янь. І ще багато чого…

Отож, як сказав Григорій Савич: «З видимого пізнавай невидимее»."

Інформація і фото з посту раїси Плотникової у Фейсбук