Наш кореспондент зустрівся з начальником Комунального підприємства «Лубенський обласний госпіталь для ветеранів війни» Полтавської обласної ради Олександром Михайловичем Бондаренком і дізнався про роботу колективу та підприємства.
-Олександре Михайловичу, як позначилися зміни в галузі охорони здоров’я на роботі колективу госпіталю?
-Найперше, що хотілось би сказати: Комунальне підприємство «Лубенський обласний госпіталь для ветеранів війни» Полтавської обласної ради працює. Надаємо допомогу пільговим категоріям населення, яким і надавали її раніше. Це і учасники бойових дій, і ветерани війни, учасники війни, діти війни з інвалідністю, учасники АТО/ООС. Крім того на сьогодні наказом Міністерства охорони здоров’я ми включені в перелік закладів, які надають відновлювальну та реабілітаційну допомогу учасникам сил оборони. Тобто військовослужбовці, які отримали поранення направляються до нас на реабілітацію після проходження основного етапу лікування.
-Хто це може бути територіально?
-Територіально в мирний час існував наказ, у якому були визначені колишні райони, а тепер це об’єднані територіальні громади, що утворилися на території Лубенського об’єднаного району.
Втім згідно законодавства нині ми надаємо допомогу людям незалежно від місця їх проживання в Україні. Зараз ми працюємо з електронною системою охорони здоров’я і реєстрація і надання допомоги здійснюється по електронному направленню від сімейного або від профільного лікаря. Є люди, які звертаються до нас, хоча мають направлення не обов’язково до нас. Скажу простіше, якщо є направлення на лікування в терапевтичне відділення, то людина має право лікуватися у будь-якому закладі України, де є таке відділення.
Це направлення діє протягом року. Все залежить від бажання людини. Тому ми не відмовляємо не тільки нашим категоріям пацієнтів, але й іншим категоріям, які виявлять бажання лікуватися в нашому підприємстві.
Але все ж у пріоритеті залишаються ті категорії, яким ми надавали і зараз надаємо медичну допомогу.
-Тобто запроваджено ринок медичних послуг, а отже, необхідно напрацьовувати позитивний імідж. Що ви для цього робите?
-Найперше конкуруємо фахівцями. До нас прийшли нові люди – лікарі високого класу. Серед них кваліфікований лікар-хірург, який має серйозний досвід роботи за кордоном. Зокрема, в зонах бойових дій. Це Валерій Григорович Сірик, який доєднався до нашого колективу. Він має на сьогодні повагу і авторитет серед мешканців нашого міста. До нього йдуть люди. Це дуже приємно мені, як керівнику, що у нас працюють лікарі, які задовольняють потреби наших мешканців у наданні допомоги.
Крім того в колектив влилися вимушено переміщені особи. Серед них двоє лікарів, які працюють в нашому закладі. Це – лікарі вищої категорії. Зокрема, лікар-терапевт Інна Анатоліївна Прокопчик з Попасної і лікар-психіатр Ольга Миколаївна Попова з Харкова. Вони додали до нашого колективу свій колорит і знання, а також досвід, що також дуже важливо та допомагають нам надавати кваліфіковану медичну допомогу.
Це важливо для того, щоб отримати пакет на право надання послуг. Має бути необхідна кількість фахівців для забезпечення вимог НСЗУ. У нас їх достатньо.
-Які відділення працюють в госпіталі?
- В Лубенському обласному госпіталі для ветеранів війни працює чотири відділення: терапевтичне, хірургічне, неврологічне і відділення для осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Свого часу воно було унікальним серед таких закладів, як у нас. Це пов’язано з тим, що багато мешканців саме нашої громади були ліквідаторами наслідків аварії на ЧАЕС і потребували особливого ставлення і надання допомоги. Тоді спрямовувалася додаткова субвенція на це відділення для лікування саме чорнобильців. Але у зв’язку з переходом на іншу модель фінансування (через Національну службу здоров’я) на сьогодні ця субвенція припинена.
Втім відділення залишилось і ми надаємо допомогу чорнобильцям, які традиційно звертаються до лікарів, з якими не один рік лікуються. Тим більше у відділенні працює і лікар-невропатолог Ольга Олексіївна Марченко і лікар-терапевт Вікторія Андріївна Гобан. Вони надають адекватну кваліфіковану допомогу саме цьому контингенту наших пацієнтів. Хоча в принципі лікуватися по профілю можуть не тільки чорнобильці.
-А як щодо відділення реабілітації, про які послуги ви згадували?
-Окремого відділення реабілітації немає. Зараз працюємо над отриманням відповідного пакета на надання таких послуг. Але в зв’язку з тим, що ідуть військові дії, введено воєнний стан, НСЗУ не укладає додаткових пакетів.
Відділення реабілітації – це будуть реабілітаційні ліжка по профілях. Якщо це реабілітація опорно-рухового апарату, то на базі хірургічного відділення, а якщо реабілітація хворих із захворювання нервової системи, то на базі неврологічного відділення.
Втім ми працюємо над тим, що підготувати відповідних фахівців і забезпечити заклад необхідною апаратурою, яка має бути під цей пакет. Робота проводиться і як тільки буде можливість відкрити цей пакет, то два пакети реабілітаційних ми їх відкриємо обов’язково. А це не лише додаткове фінансування, а й робота зовсім в іншому напрямку, яка дуже на сьогодні актуальна і необхідна.
В планах – реабілітація і чорнобильців, і учасників бойових дій, і людей, які належать до числа мирного населення, які переміщені до нас, але потрапили під обстріли, мають поранення чи психологічні травми.
У нас також працює центр психосоціальної реабілітації. Є відповідні фахівці – психологи і реабілітологи. Тобто ці послуги ми надаємо з 2016 року саме в центрі психосоціальної реалібітації.
Надаємо також паліативну допомогу. Для цього у нас є два пакети. Є пакет на стаціонарний паліатив і мобільна паліативна допомога. Тобто ми приймаємо людину на обслуговування і наші фахівці виїжджають і надають допомогу їй на місці. Також проводять роботу з родичами, навчають їх як надавати допомогу такому хворому за відсутності лікаря. Є контактні телефони. Існує певна проблема з пальним. Але і її вирішуємо.
А оскільки у наших умовах кожна копійка має велику ціну, то ж і надалі розвиватимемо цей пакет. Є палати на базі терапевтичного відділення для паліативних хворих. Тих, хто отримує стаціонарне лікування, потім переводимо під нагляд у домашніх умовах. Це досить велика кількість людей – 16 осіб.
-Велична будівля госпіталю надає йому особливого статусу. Як впливає приміщення на лікувальний процес?
-Приміщення у нас пристосоване. Спочатку будувалося як банківська установа. В роки війни тут був військовий госпіталь, що визначило подальшу його долю і в післявоєнний час. Відтоді це був і залишається медичний заклад. І хоча приміщення пристосоване під медичний заклад, але його давно адаптували під можливість надання медичної допомоги.
Втім лікують не лише стіни, а в першу чергу лікарі, озброєні сучасними засобами та методами лікування. Нам купили у певний період апарат ультразвукової діагностики, якого раніше не було. Нині є необхідність поновлювати апаратуру. Це стосується і рентгенівської установки, вона досить високовартісна, але на сьогодні і морально, і фізично застаріла. Працюємо в цьому напрямку. Звертаємося до різних інстанцій. Намагаємося, щоб нам допомогли її придбати.
Оскільки підприємство є власністю обласної громади, то все, що стосується забезпечення медичною апаратурою – належить до сфери фінансування з обласного бюджету. Це також утримання приміщень, ремонти. Ті кошти, які ідуть від національної служби здоров’я, в основному спрямовані на заробітну плату, харчування пацієнтів, медикаменти.
-Як справи з фінансуванням підприємства?
-На жаль, на сьогодні (оскільки наш заклад не дуже великий), то укласти достатню кількість пакетів просто фізично неможливо. Маємо фінансові проблеми, пов’язані з такою позитивною, здавалось би тенденцією, як ріст заробітної плати. Але ж фінансування маємо недостатнє. Виручає таке поняття як глобальний бюджет – кошти на оплату заробітної плати, які надходять незалежно від кількості пацієнтів та проліковані випадки. Тут має бути баланс від 80% до 20%. Тобто 20% від загального фінансування маємо заробити кількістю пролікованих пацієнтів. А залежно від діагнозу вартість цієї послуги різна.
Словом, чим більше пакетів, тим більше фінансування. Але інша сторона медалі – фахівців у нас небагато. Власного поліклінічного відділення немає, як в інших госпіталях, які є на території Полтавської області. Це дає додаткові можливості, є окремий пакет амбулаторний. А отже, йде додаткове фінансування.
Тому на сьогодні є питання про недостатню кількість коштів, які ідуть на заробітну плату. Не хотілося б вирішувати це питання шляхом оптимізації штату, бо таким чином ми потрапимо в замкнуте коло: щоб зекономити кошти – треба зменшити кількість працівників, а зменшивши кількість працівників, ми не зможемо забезпечити вимоги НСЗУ і укласти пакети послуг, а отже, в свою чергу втратимо кошти. Тобто все пов’язано.
Ситуація яка. НСЗУ на свій розсуд проводить перерахунок пакетів. Сьогодні ми, наприклад, надали допомогу 5 особам. НСЗУ порахували нам за 5 осіб і ми отримали в результаті певну суму, яку платять в наступний період. Хоча за цей час у нас може лікуватися вже 10 осіб. Але плата проходить за 5. Потім знову проходить перерахунок, сума піднімається. Але біда в тому, що на період військових дій перерахунку немає. І скільки б у нас не було пролікованих випадків, – сума фінансування не змінюється. Тому зараз працюємо може і в збиток собі, але з вірою в те, що завтра буде краще і ці кошти компенсуються. Бо по-перше, це наші люди, вони в нас лікувалися і ми продовжуємо надати їм медичну допомогу.
І такі проблеми не лише в нас. Багато закладів мають після підвищення заробітної плати медичним працівникам до 20 тисяч грн. – лікарям і 13, 5 тисяч грн. – середньому медичному персоналу. Це гарантована заробітна плата, кошти на яку не були передбачені раніше. Тому маємо певну невідповідність до фінансового плану. Держава пішла назустріч. НСЗУ відкрив пакет збереження кадрового потенціалу і ми отримуємо певні кошти.
-Які перспективи функціонування госпіталю?
-Руки не опускаємо в будь-якому випадку. Я намагаюся, як керівник, зберегти колектив, максимально залучити фахівців, які б мали авторитет серед жителів міста, щоб люди йшли до нас, щоб ми набували конкурентоспроможності на ринку надання медичних послуг. І тут виживе той, хто привабить до себе пацієнтів. Працюємо над цим. Робимо все для того, щоб покращити фінансування.
Працюємо із можливістю забезпечити додатково медичною апаратурою. На сьогодні це на жаль, це не так просто. Намагаємося максимально покращити харчування для пацієнтів. Вони звикли до того, що у нас і харчування трохи краще, і можливість отримати якісні медичні послуги більша, тому люди, які в нас лікувалися, ідуть знову до нас, і слава Богу.
Тому що стосується планів на майбутнє, то їх будувати дуже важко в умовах, в яких ми зараз живемо. Головне, повторюся, що ми працюємо, ми надаємо допомогу, як би важко не було. Які б проблеми не виникали, ми їх намагаємося максимально вирішити. І це завдяки нашим працівникам, які розуміють, що у нас є тимчасові складнощі. Отож головне, щоб ми могли зберегти заклад в умовах ринку, змогли вистояти. Адже важко прогнозувати, які зміни будуть у законодавстві, які можливості будуть на майбутнє, але сподіваємося на краще, що будемо працювати, будемо надавати медичну допомогу.
Інтерв’ю вів Олександр МІЩЕНКО
Знімки автора
