ФОП Ігор Рудь має невелику майстерню на території компанії Буд-Буд. Вона спеціалізується на виготовленні меблів, в тому числі ліжок, стільців, столів. Причому не стандартних, а за індивідуальними, авторськими кресленнями, зроблених так би мовити, під замовлення.

Оскільки Ігор Рудь – член Національної спілки художників України, то до справ творчих – незалежно буде це живопис чи виготовлення меблів підходить з неабиякою вимогливістю. Адже це його імя перш за все.

Така робота вимагає уважності і творчого підходу. Втім у зв’язку з війною в Україні, наявності в Лубенській громаді великої кількості біженців та переселенців перейшли на виготовлення продукції для них. Це досить прості у виготовленні ліжка, але надійні, якісні, виготовлені з екологічно чистих матеріалів – дерева, без застосування шкідливих клеїв та фарбників. Тобто у виготовленні продукції не застосовують шкідливих лаків та інших компонентів для виготовлення меблів. Використовують лише старі, добре перевірені матеріали. А головне – дерево. Воно – живе тепле, має індивідуальний, неповторний малюнок і текстуру, які ні з чим не сплутаєш.

Ця продукція іде зараз по мінімальній ціні, а то й і як благодійна допомога.

Так невеликий бізнес Ігоря Рудя отримав раптово нове дихання. Зявився значний попит на меблі. Тому робота на підприємстві закипіла.

Як у кожному виробництві організовано заготівельний цех, де дошки проходять первинну обробку. Їх розпускають на деталі майбутніх меблів, різного роду бруси, стійки, заготовки для спинок і ніжок майбутніх меблів. Тут розташовані як пилорами, так і шліфувальні станки, різного роду фуганки, свердлувальні станки і т.д. Деталі строго пронумеровані та підігнані для певного розташування у виробі. Адже існують як лівосторонні, так і правосторонні. Все це потребує неабиякої уваги при їх виготовленні і порядку при переміщенні з одного виробничого приміщення в інше.

 У складальному цеху все це збирається, саджається на клей та шпони. Причому як і кожен поважаючий себе меблевик Ігор Рудь не використовує у виробництві металевих деталей, цвяхів та кріпежів. Все виготовляється за допомогою дерева. Воно – ідеальний матеріал і не потребує додаткових елементів. Смае тут майбутній виріб набуває форму. А вже товарний вигляд йому надають у наступному малярному цеху фарбування.  Тут відбувається фарбування готової продукції, яка звідси поступає на умовний склад готової продукції. Тут за багканням клієнта виріб запаковують, щоб не пошкодити його під час перевезення. Втім готові меблі тут практично не залежуються. Адже як говорить Ігор Рудь, наша праця – це наш внесок у перемогу.

Площі мають індивідуальне опалення, що дуже важливо у зимовий період. Благо, що не достатку у твердому паливі тут немає. Це стружка та інші відходи деревяного виробництва. Все йде у діло.

Водночас тут працюють над специфічною продукцією – виготовленням вуликів та рамок для пасічників. Адже природний цикл відмінити неможливо. І з потеплінням божі комахи почнуть обльоти, а отже, розпочнеться сезон пасічникування. Ідейною натхненницею для виготовлення цього виду продукції стала племінниця Ігоря Рудя – Лілія, яка також працює на виробництві та захоплюється бджолярством. Водночас закінчує навчання у  Гадяцькому вищому професійному аграрному училищі, спеціалізація – пасічникування.

І Але українці не були б українцями, якби навіть в умовах війни не планували майбутнього, після воєнного життя. Тому Лілія Рудь планує створення експериментальної апіхатини. Якщо доступніше, то це бджолиний будиночок, в якому можна проходити лікування продуктами бджільництва. Адже бджоли створюють власне біополе, яке близьке до біополя людини, та можуть благотворно впливати на організм, оздоровлюючи його. Експериментальна модель знаходиться поки що у кресленнях. Тут намагаються врахувати все. Адже щоб досягти лікувального ефекту, потрібно аби під людиною було не менше, ніж 4 сімї бджіл.  Також на виробництві ведеться робота над виготовленням рамок для вуликів. Їх потрібно досить багато. Виготовляє продукцію Віктор, який також пасічникує і розуміється на цій справі. Сама робота не складна, але потребує певних навиків. На готову дерев’яну рамку закріплються кілька струн з проволоки, на які згодом кріпитиметься воскова пластина або вощина. Таким чином людина показує бджолам, що від них хочуть. Адже у природі бджолині соти формуються довільної форми. А у вуликах вони прямокутні за формою рамки. Це полегшує догляд за комахами і робить зручним викачування меду у промислових масштабах – за допомогою центрифуги.

Таким чином невелике столярне виробництво ФОП Ігоря Рудя продовжує працювати, даючи роботу не лише кільком працівникам, а й забезпечуючи мебельною продукцією жителів Лубенщини та пасічників району, а також засоби для існування самого підприємця і його працівників.

Олександр МІЩЕНКО

Знімки автора