Бути лубенцем для багатьох жителів нашого міста – гордість. Адже це означає бути причетним до хороших справ, якими славні Лубни. В тому числі і в самоорганізації населення. А для того, щоб ця робота була ефективнішою працюють спеціалісти сектору по роботі з органами самоорганізації населення. Одна з них Ірина Сененко, яка опікується мікрорайоном №4.
Територія, що входить до мікрорайону простягається від ВАТ «Лубенський верстатобудівний завод» АТ «Мотор-Січ» до Мгарського спуску. Це від історичного кутка міста Завадщина до лівого боку мікрорайону «військове містечко». Мікрорайон №4 – один з найбільших територіально мікрорайонів міста за площею. За населенням також.
У 2011 році, коли Ірина Василівна прийшла працювати на цю посаду, населення складало близько 9 тисяч осіб. На сьогодні давно не було статистики, але за рахунок тимчасово переміщених осіб (їх дуже багато). На сьогодні тільки тих, які зареєстровані на території мікрорайону близько 550 осіб. Серед них багато дітей, багато сімейних пар, жінок з дітьми, літніх людей. Всі квартири, будинки, де що тільки було вільним, мешканці мікрорайону надали для тимчасового проживання переселенців. За географією – це люди з Гостомеля, Ворзеля, Чернігова, Сумської області. Зараз вони поступово повертаються додому. Втім нині зявилося багато переселенців з Харківської та Донецької областей. Є багатодітні родини. Так, наприклад, позаминулого тижня приїхала мама з сімома дітьми з Бахмута, втекли з-під обстрілів.
Втім незважаючи на подібність, кожна історія особлива. Тому у перші місяці війни тут, у мікрорайону №4, діяв штаб, який координував роботу луб енців зі спротиву російській агресії. Вона полягала в збиранні продуктів харчування для тимчасово переміщених осіб і тер оборони. Люди приносили консервацію, одяг, взуття. І переселенці, яких Ірина Сененко приймала чи не найперша у місті, могли вибрати собі найнеобхідніше. Зараз такого напливу немає, тому і штаб припинив свою роботу.
Один час мешканці мікрорайону допомагали самообороні гарячими обідами, взявши шефство над одним з блок-постів. Тамара Панова з сусідкою готували їсти. Люди збирали продукти, відносили їм просто додому. Ніна Охріменко, Катерина Тимченко, а також жителі вул. Калнишевського (голова вуличного комітету Ольга Терещенко) зібрали велику кількість продуктів, щоб було з чого готувати їжу. Жодна людина не відмовлялася, якщо до них зверталися по допомогу. Жителі вул.Покровська активно долучилася до збирання шанцевого інструменту – сокири, лопати, фуганки для ЗСУ, плели сітки.
Долучалися до підготовки до оборони міста у випадку підходу до нього ворога і ветерани. Так, на вул. Леонтовича голова вуличного комітету Микола Горбатко організував щоденне чергування, метою якого було підтримання громадського порядку, готували навіть «коктейлі» для зустрічі рашистів. Тобто мешканці були дуже рішуче налаштовані, з розумінням того, що ворога зустрічатимуть найперші.
Вчителька-пенсіонерка з ЗОШ №2 Анастасія Олійник з вул. Камянопотоцька, отримавши пенсію принесла 1000 грн. на ЗСУ. Жінки, чиї сини пішли захищати Україну, переказували кошти на рахунки ЗСУ. Словом, за понад 150 днів спротиву російській навалі зроблено дуже багато.
За цей час дуже багатьом людям безкоштовно надано тимчасове житло. Пусті хати, пусті квартири задіяні майже всі. Війна дуже згуртувала населення, мешканці мікрорайону №4 масово проявляють найкращі риси – людяність, співчуття, готові прийти на допомогу. Багато бабусь, які ніколи не були активними, не брали участі у громадських справах, говорили, як їм важко жити, і скаржилися на владу, тепер активно долучилися до плетіння маскувальних сіток, допомагали, хто чим може.
Попри війну у мікрорайоні продовжують дбати про благоустрій території. Адже це справа кожного. Особливо у приватному житловому секторі. Тут розуміють, що прилегла до двору територія – це їхнє обличчя. І з таких облич складається загальна картинка міста і мікрорайону, зокрема. Ті, хто не хоче відкинути біля себе лопату снігу чи скосити траву, сидять у фейсбуках і коментують в соціальних мережах події в місті та на все скаржаться так і залишилися у віртуальній реальності. Втім за останній час більшість населення звикла до того, що потрібно дбати про благоустрій прилеглої до дворів та багатоквартирних будинків території. Раніше дуже часто організовували толоки, прибирали біля ставків, яких досить багато на території мікрорайону. Нині це явище не таке масове, але активісти продовжують цю справу.
Оскільки територія мікрорайону з одного боку – це окраїна міста, то великою проблемою є несанкціоновані сміттєзвалища. Втім і з іншого боку, де стоять сміттєві баки, ближче до центру міста, населення вважає, що на майданчики для збирання побутового сміття можна винести все, що можна. Дехто виносить навіть городнє сміття з дворів після збирання урожаю. Але ж у кожного у дворі знайдеться куточок, де можна обладнати компостну купу і таким чином мати перегній для підживлення тих же квітів.
В цілому по вулицях, особливо, де приватний сектор Завадщина, люди стали більш дисципліновані і не виносять таке сміття до контейнерів. А ось мешканці тих же вул. Мистецька, Олександрівська на це не зважають. Двічі на рік Ірина Сененко розносить пам’ятки щодо дотримання правил благоустрою. Причому до кожного особисто і навіть під підпис. А для того, щоб не було нарікань, мовляв не дослухаються до населення, у мікрорайоні №4 практикують виїзд трактора з причепом на ту чи іншу вулицю навесні і восени для того, щоб населення могло максимально винести з дворів сміття, що накопичилося. КП «Чисте місто» завжди іде на зустріч у цьому питанні. Також час від часу можуть допомогти працівники КП «Конвалія».
У дворах багатоквартирних будинках часто прибирає ЛК ЖЕУ. Характерним є те, що найчастіше відгукуються на прибирання та облаштування території навіть у багатоквартирних будинках люди у віці. Дуже показове у цьому питанні військове містечко, особливо мешканці будинку по вул. Гвардійська, 3. Будинок на 75 квартир. Тут жителі розбили квітники, посадили троянди. Навіть у загальноміському конкурсі на краще оформлення будинку здобували призові місця. І таке можна сказати про багато будинків. Адже все залежить від свідомості і культури мешканців.
Втім не все так гладко. Ірині Сененко декого приходиться підганяти. Адже є багатоквартирні будинки, де з вікон першого поверху видно одні буряни. Приємно, що люди в основному чують зауваження представника влади і доглядають територію.
Проблема залишається у будинках, власники яких проживають за межами країни та не залишили жодних координат. Доводиться залучати сусідів і таким чином наводити порядок.
За зізнанням Ірини Василівни серед голів вуличних та будинкових комітетів у мікрорайоні пасивних немає. Зараз до цієї справи все частіше залучають молодь, яка бере на себе відповідальність, стаючи головами вуличних, будинкових комітетів. Дуже подобається вулиця Покровська (колишня Ворошилова) – голова вуличного комітету Наталія Безкровна. Вона невелика, але завжди доглянута. Мешканці дуже дружні і завжди влаштовують масові толоки для прибирання сміття.
Так само дружно виходять на загально вуличні заходи з благоустрою мешканці вулиць Леонтовича і Вишневецьких (голови вуличних комітетів відповідно Микола Горбатко та Тетяна Фесенко). Тут доглядають за новим встановленим дитячим майданчиком, тренажерами на спортивному майданчику.
Намагаються з усіх сил згуртуватися на вул. Остапа Вишні (голова вуличного комітету Віра Краснопьорова). Обкошують бур’яни, ремонтують обслуговують дитячі майданчики. Адже на відміну від багатоквартирних будинків люди розуміють, що їм ніхто не зобов’язаний це робити. А тому виходять і прибирають разом.
Дуже активна голова будинкового комітету багатоквартирного будинку по вул. Гвардійська, 3 Лариса Пунковська. Вона переймається квітниками і стала прикладом для мешканців будинку по вул. Гвардійська, 1, (голова ОСББ Ніна Охріменко), де до загальної справи долучається депутат міської ради Тетяна Алєксєєва (четверта каденція депутат міської ради).
У вайбері існує група мікрорайону №4. Туди подається актуальна інформація. Так набагато зручніше комуні кувати з людьми.
Постійно на зв’язку перебуває голова ради мікрорайону №4 Ігор Онікієнко, який також дуже допомагає у вирішенні гострих питань. Співпраця налагоджена тісна. Долучається до вирішення багатьох питань громадський активіст, лікар Андрій Хорошковатий. Він проживає на території мікрорайону, член ради мікрорайону, займає активну громадську позицію.
Таким чином загальний успіх у вирішенні питань складається з індивідуального внеску кожного, хто проживає на території мікрорайону.
олександр МІЩЕНКО
