Усі ми родом з дитинства. Саме тоді закладаються найбільші мрії, які у подальшому визначають людське життя. Для Тетяни Григорівни Селюк - керівника народної аматорської лялькової студії «Гостинець» РБК визначальною стала зустріч з виставою «Колобок» Полтавського лялькового театру, яку вона побачила, будучи дівчинкою. Відтоді ляльки стали мрією, за якою вона з перервами рухалася все життя.
А все тому, що з дитинства дуже любила щось робити власними руками, займатися рукоділлям, виготовляти ляльки, шити їм оригінальні вбрання. Тож коли досить часу пропрацювала у галузі культури, виникла ідея створення лялькового театру. У 2003 році вона втілилася у маленький ляльковий гурток, куди ходили діти. Спочатку це були ляльки на тростинках за ширмою. Але не давала спокою ідея вивести на сцену ляльки-маріонетки (ляльки на нитках). За досвідом їздила в Полтаву. Там Тетяні Григорівні показали цехи, де працюють лялькарі, де вони шиють майбутнім лялькам-артистам одяг. Вразила художня майстерня. Це десятки людей.
І Тетяна Селюк взялася за роботу. Доводилося бути і художником, і костюмером, і режисером водночас. Найперші ляльки були українські народні персонажі — чоловік, дівчина, жінка, парубок і т.д. Мініатюри, з якими вийшла на сцену разом з колегами по районному Будинку культури, також були створені на основі українських пісень, оповідок. Та це легко тільки сказати: взяти жартівливу пісню і втілити її на сцені, зробити малесенький спектакль на п'ять-сім хвилин.
Цьому передує велика копітка робота, починаючи від задуму до розподілу ролей, створення декорацій, самих ляльок — майбутніх персонажів. А ще ж музичний супровід, звукозапис реплік, пошук тих, хто ці репліки озвучить. Ось скільки дрібниць потрібно вирішити до втілення в життя невеликого сюжету.
І тим не менш все це було Тетяні Селюк під силу. Бо в її уяві один за одним з’являлися персонажі. З глини ліпила обличчя. Бувало інколи, що уявлялося одне, а виходило інше. Так сама по собі лялька проявляла «характер». Коли з глини зроблено форму, майстриня сідала за виготовлення обличчя ляльки з пап’є-маше. Це коли за допомогою маленьких
клаптиків паперу створюється лице, яке розфарбуєш — і воно оживає. А потім виготовляєш ляльку. Одяг, крім того, що його треба уявити, слід пошити. Причому з різних матеріалів. Той же фартушок, вишивка, різноманітні костюми, смушева шапка чи манжети на сорочці, взуття. Зараз легше, адже є магазини, де продається готова вишита тасьма, інші елементи декору.
Поступово довкола Тетяни Селюк сформувалося коло однодумців. Це в основному працівники районного Будинку культури Олена Пєніна, Світлана Потужня, Тетяна Селюк, Людмила Бондаренко, Світлана Руденко (працівники Будинку культури), а також Аліна Бугайчук, Юлія Вільхівська. Дуже допомагає тісна співпраця зі звукооператором Юрієм Задорожним. Озвучують ляльки різні люди, в тому числі працівники культури району. Вони записуються на студії РБК.
У 2015 році колектив захистив звання народного. Відтоді народна аматорська лялькова студія «Гостинець» РБК отримала нове дихання. Брали участь в огляді народної творчості «Квітуй, прекрасна батьківська земля», у фестивалі народної творчості та Національному Сорочинському ярмарку, в обласному конкурсі читців-гумористів «Свято веселої мудрості», та традиційному святі «Роде наш красний», інших конкурсах та фестивалях, постійно виступають на районних заходах.
Репертуар народної аматорської лялькової студії «Гостинець» дуже великий. Він складає більше 40 номерів! Це перш за все казки «Рукавичка», «Нові пригоди колобка», мініатюри «Баба Яга на святі», «Веселий домовичок», «Циганські наспіви», «Залицяння», «Баба Яга та Кощій», «Ой під вишнею...», «Дівка в саду стояла», «Порадились», «Била жінка мужика» та інші (на слова українських народних пісень), «Веселий клоун», «Бременські музиканти» (за мотивами мультфільму), а також лялькові мініатюри» «Піратський острів», «Гарбузи» (за мотивами пісні знаного в Лубнах піснедара Олега Олега Приймака), «Два куми» та інші (за байками Глібова), «За двома зайцями» (за мотивами однойменного фільму). А і це понад п’ять десятків ляльок!!! І кожна лялька має свій характер, своє обличчя, свою кінематику.
Заходимо у святая святих лялькової студії — невелику кімнатку, де на І всю стіну він стелі до підлоги на спеціальних і стелажах за ширмою зберігаються ляльки. Про | кожну з них Тетяна Григорівна ладна розповідати захоплюючу історію. Адже кожна випурхнула в світ із-під її невтомних рук і тепер ніби живе окремим життям.
Ось така вона, чарівниця народної аматорської лялькової студії «Гостинець», повелителька ляльок-маріонеток Тетяна Григорівна Селюк, яка дарує нам І хвилини непідробної радості і щастя!
Олександр МІЩЕНКО.
