У затишному куточку вул. Метеорологічної, певно не кожен і знає, розташована метеорологічна станція м.Лубни. Що це за установа, яке вона має значення для спостереження за погодними умовами? Кореспондент газети «Лубенщина» дізнався про історію та особливості роботи з перших вуст, щоб розповісти про це читачам.
Як повідомила технік-метеоролог І категорії Ірина Довгаль, історія Лубенської метеостанції бере початок з 80-х років ХІХ століття. За архівними документами уряд царської Росії у 1882 році видав спеціальний указ, яким було передбачено проведення метеорологічних спостережень. І з 1884 року при Лубенській чоловічій гімназії відкрили метеорологічну станцію ІІІ розряду. А для того, щоб проводити ширші метеорологічні спостереження, Лубенське повітове земство за участю генерала Величка і частково на його кошти розпочало будівництво окремого приміщення для метеостанції. Завдяки цьому з 1 серпня 1892 року в Лубнах було відкрито метеорологічну станцію ІІ розряду. Двічі на день проводилися спостереження. Дані відправлялися до головної фізичної обсерваторії Санкт-Петербурга.
Майже третину століття метеостанцію очолював Олександр Йосипович Кузьменко. Своє життя він пов’язав з метеорологічною станцією, працюючи начальником і техніком. І навіть під час громадянської війни 1920 року, коли приміщення чоловічої гімназії згоріло і було повністю зруйноване, зникла частина приладів, Олександр Йосипович забрав до свого будинку те, що залишилося, і самотужки проводив метеорологічні спостереження протягом 8 років. Все це робив на добровільних засадах. Адже для метеорологічних спостережень головне неперервність. І чим більше ведуться спостереження, тим точніші можна зробити висновки щодо зміни клімату і т.д.
На вул. Метеорологічну станція переїхала у 1925 році, коли спеціальним актом від 29 травня 1925 року Лубенський комунальний відділ передав у використання метеорологічної станції приміщення будинку колишнього генерала Сарондо. Він в часи революції мігрував до Іспанії. Ця будівля й досі знаходиться на вул.Метеорологічній. І саме метеорологічна станція дала назву вулиці.
Будинок було збудовано у 1905 році. Нині його вік становить 115 років. Отже, розпочинаючи з 1932 року і до сьогодні, на цій території ведуться метеорологічні спостереження. З 1943 року метеорологічна станція набула статусу станції І розряду. Тут велися гідрометеорологічні спостереження за річками Лівобережної України. Гідрометеорологи надсилали їх з різних куточків Полтавщини. Тут вони оброблялися, і спрямовувалися далі.
Слід пояснити градацію за розрядами. Метеорологічна станція вважається станцією ІІІ розряду, коли на ній ведуться лише метеорологічні спостереження, коли до них додаються гідрологічні, – станція набуває статусу ІІ розряду, а якщо ще й агроспостереження – входить до І розряду.
З 1977 по 2008 рік начальником метеостанції була Любов Гаврилівна Петліцина. У 2006 року їй присвоїли звання Почесний працівник гідрометслужби. Треба сказати, що жінка всю себе віддавала відповідальній і дуже потрібній роботі. Багато чого зробила для покращення рівня ведення спостережень.
З 2008 року метеостанцію очолює Галина Миколаївна Стовбун. Нею також багато чого зроблено, щоб покращити умови праці колективу. Здійснено ремонт приміщень, даху, проведено водогін (раніше працівники метеостанції з відерцями ходили до колонки, щоб принести води).
Метеорологів часто плутають із синоптиками. Запитують про прогноз погоди. Насправді ж метеостанція має зовсім інші функції. Вона фіксує ті дані, які спостерігаються зараз, обробляє їх і передає далі. Тобто метеостанція вимірює температуру повітря, вологість, швидкість і напрям вітру, температуру грунту. Спостереження здійснюються через кожні три години цілодобово. Вдень і вночі. Незалежно від погоди – сніг, дощ, ураган, вітер, заметіль – спостерігач повинен вийти на майданчик, зробити заміри, обробити їх, закодувати і відправити інформацію до Харкова. Звідти вона розповсюджується не лише по Україні, а й по всьому світу. Тобто дані лубенських метеорологів бачать і скандинавські метеорологи, і метеорологи Англії, Сполучених Штатів Америки, Росії, Китаю, країн Африки і навіть Південної півкулі. На їх основі синоптики, в першу чергу полтавські, харківські, роблять певні висновки.
– Обладнання використовуємо не нове, ділиться Ірина Довгаль. – Але воно працює і досить таки ефективно. Прилад для вимірювання швидкості вітру показує як його напрямок, так і швидкість: середню та максимальну. Для контролю на майданчику стоїть флюгер. Це потрібно якщо, наприклад, сталося відключення електроенергії. Тоді метеорологи Лубен визначають окомірно напрямок і швидкість вітру. Хмарність також вимірюється спеціальним приладом ІВО. За ним фіксується висота нижньої межі хмар. Це цікаво в основному для авіації. Тому лубенські метеорологи тісно співпрацюють з авіаторами довколишніх районів.
Прилад БАР – для вимірювання атмосферного тиску. Він автоматичний і порівняно новий, більш сучасний. Порівняно нещодавно встановили на метеорологічному майданчику автоматичні прилади БОЯДЕР для вимірювання температури грунту на глибині 5,10, 15 сантиметрів. Також спостереження ведуться і старим способом – термометрами ртутними, спиртовими, яким хоч і по тридцять років, але вони працюють безвідмовно, не залежать ні від електроенергії, ні від вітру. Їх звісно, повіряють. І це дає більш точні спостереження. Навіть у заметіль, пішов, розчистив сніг, поклав термометр на рівень грунту і він покаже температуру, яка фактично є.
Також вимірюємо кількість опадів. Для цього існує опадомір – відро Третякова, яке спеціально винайдено для визначення кількості опадів. Існують прилади, які влітку, крім того фіксують інтенсивність опадів.
Метеостанція м.Лубни працює на високому професійному рівні. За якість спостереження кожній подібній установі надають оцінки. Метеостанція в Лубнах, хоча нині і має статус ІІ розряду, та отримує найвищі бали. Свідчення цього – нагорода від Женевської Всесвітньої метеорологічної організації, отримана за якісні і своєчасні спостереження. Тобто це означає, що протягом 2-3 хвилин інформація, яку отримали, спеціальним чином кодується і передається в Харківський центр і т.д. Потім уже на основі спостережень кожної метеостанції, що є в Україні, складаються карти погоди, і як наслідок – прогноз погоди. Це здійснюють синоптики.
Олександр МІЩЕНКО.
Знімки автора.
