У затишному куточку вул. Метеоро­ло­гічної, певно не кожен і знає, розташована метеорологічна станція м.Лубни. Що це за установа, яке вона має значення для спос­тереження за погодними умовами? Корес­пон­дент газети «Лубенщина» дізнався про іс­торію та особливості роботи з перших вуст, щоб розповісти про це читачам.

Як повідомила технік-метеоролог І категорії Ірина Довгаль, історія Лубен­ської метеостанції бере початок з 80-х років ХІХ століття. За архівними доку­ментами уряд царської Росії у 1882 році видав спеціальний указ, яким було пе­редбачено проведення метеороло­гічних спостережень. І з 1884 року при Лу­бен­ській чоловічій гімназії від­крили метео­рологічну станцію ІІІ розряду. А для того, щоб проводити ширші метео­рологічні спостереження, Лубен­ське повітове зем­ство за участю генерала Ве­личка і част­ково на його кошти розпо­чало будів­ництво окремого примі­щення для метео­станції. Завдяки цьому з 1 серпня 1892 року в Лубнах було відкрито метеоро­логічну станцію ІІ розряду. Двічі на день проводилися спостереження. Дані від­правлялися до головної фізичної обсер­ваторії Санкт-Петербурга.

Майже третину століття метеостанцію очолював Олександр Йосипович Кузь­менко. Своє життя він пов’язав з метео­рологічною станцією, працюючи на­чаль­ником і техніком. І навіть під час гро­мадянської війни 1920 року, коли при­міщення чоловічої гімназії згоріло і було повністю зруйноване, зникла частина приладів, Олександр Йосипович забрав до свого будинку те, що залишилося, і самотужки проводив метеорологічні спостереження протягом 8 років. Все це робив на добровільних засадах. Адже для метеорологічних спостережень головне неперервність. І чим більше ведуться спостереження, тим точніші можна зробити висновки щодо зміни клімату і т.д.

На вул. Метеорологічну станція пере­їхала у 1925 році, коли спеціальним ак­том від 29 травня 1925 року Лубен­ський комунальний відділ передав у вико­ристання метеорологічної станції примі­щення будинку колишнього гене­рала Сарондо. Він в часи революції міг­рував до Іспанії. Ця будівля й досі знахо­диться на вул.Метеорологічній. І саме метео­рологічна станція дала назву вулиці.

Будинок було збудовано у 1905 році. Ни­ні його вік становить 115 років. Отже, розпочинаючи з 1932 року і до сьогодні, на цій території ведуться метеорологічні спостереження. З 1943 року метео­роло­гічна станція набула статусу станції І роз­ряду. Тут велися гідрометеорологічні спосте­ре­­ження за річками Лівобережної Ук­раїни. Гідрометеорологи надсилали їх з різних куточків Полтавщини. Тут вони об­роб­лялися, і спрямовувалися далі.

Слід пояснити градацію за розря­дами. Метеорологічна станція вва­жаєть­ся станцією ІІІ розряду, коли на ній ве­дуть­ся лише метеорологічні спосте­ре­ження, коли до них додаються гідро­ло­гічні, – станція набуває статусу ІІ роз­ряду, а якщо ще й агро­спосте­реження – входить до І розряду.

З 1977 по 2008 рік начальником метеостанції була Любов Гаврилівна Пет­ліцина. У 2006 року їй присвоїли зван­ня Почесний працівник гідро­метслужби. Треба сказати, що жінка всю себе від­давала відповідальній і дуже по­трібній роботі. Багато чого зробила для покра­щення рівня ведення спосте­режень.

З 2008 року метеостанцію очолює Га­лина Миколаївна Стовбун. Нею також багато чого зроблено, щоб покра­щити умо­­ви праці колективу. Здійснено ре­монт при­міщень, даху, проведено водогін (ра­ніше працівники метеостанції з відер­ця­ми ходили до колонки, щоб принести води).

Метеорологів часто плутають із си­ноп­­тиками. Запитують про прогноз по­годи. На­справ­ді ж ме­тео­станція має зовсім інші функ­ції. Вона фіксує ті дані, які спостерігаються зараз, обробляє їх і пере­дає далі. Тобто метео­станція вимі­рює темпе­ра­туру повітря, вологість, швидкість і напрям вітру, температуру грунту. Спос­тереження здійснюються через кожні три години цілодобово. Вдень і вночі. Незалежно від погоди – сніг, дощ, ураган, вітер, за­метіль – спо­стерігач повинен вийти на майданчик, зробити заміри, обробити їх, закодувати і відправити інформацію до Харкова. Звідти вона розповсюджується не лише по Україні, а й по всьому світу. Тобто дані лубенських метеорологів бачать і скан­динавські метеорологи, і метео­рологи Англії, Сполучених Штатів Америки, Росії, Китаю, країн Африки і навіть Південної півкулі. На їх основі си­ноптики, в першу чергу полтавські, хар­ківські, роб­лять певні висновки.

– Обладнання використовуємо не нове, ділиться Ірина Довгаль. – Але воно працює і досить таки ефективно. Прилад для вимірювання швидкості вітру показує як його напрямок, так і швидкість: середню та мак­симальну. Для контролю на май­данчику стоїть флюгер. Це потрібно якщо, наприклад, ста­лося відключення електро­енергії. Тоді метеорологи Лубен визначають окомірно напрямок і швидкість вітру. Хмарність та­кож вимірюється спе­ціаль­ним приладом ІВО. За ним фік­суєть­ся висота нижньої межі хмар. Це цікаво в основному для авіації. Тому лу­бенські метеорологи тісно спів­працюють з авіаторами довколишніх районів.

Прилад БАР – для вимірювання атмосферного тиску. Він автоматичний і по­рівняно новий, більш сучасний. По­рівняно нещодавно встановили на ме­теорологічному майданчику автома­тичні прилади БОЯДЕР для вимірю­вання тем­ператури грунту на глибині 5,10, 15 сан­ти­метрів. Також спостереження ведуться і старим способом – термометрами ртут­ними, спиртовими, яким хоч і по трид­цять років, але вони працюють безвід­мовно, не залежать ні від електро­енергії, ні від вітру. Їх звісно, повіряють. І це дає більш точні спостереження. Навіть у заметіль, пішов, розчистив сніг, поклав термометр на рівень грунту і він покаже температуру, яка фактично є.

Також вимірюємо кількість опадів. Для цього існує опадомір – відро Тре­тя­кова, яке спеціально винайдено для визначення кіль­кості опадів. Існують при­лади, які вліт­ку, крім того фіксують ін­тенсивність опадів.

Метеостанція м.Лубни працює на високому професійному рівні. За якість спостереження кожній подібній установі надають оцінки. Метеостанція в Лубнах, хоча нині і має статус ІІ розряду, та отримує найвищі бали. Свідчення цього – нагорода від Женевської Всесвітньої метеорологічної організації, отримана за якісні і своєчасні спостереження. Тобто це означає, що протягом 2-3 хвилин ін­формація, яку отримали, спеціальним чином кодується і передається в Хар­ківський центр і т.д. Потім уже на основі спостережень кожної метео­станції, що є в Україні, складаються карти погоди, і як наслідок – прогноз по­годи. Це здій­снюють синоп­тики.

Олександр МІЩЕНКО.

Знімки автора.