БОРИС ВАНЦАК – ЛІТЕРАТОР, КРАЄЗНАВЕЦЬ, ЗАСЛУЖЕНИЙ ЖУРНАЛІСТ

Vanzak 02122019Краєзнавець, заслужений журналіст України Борис Сидорович Ванцак на­родився 3 грудня 1929 року (нині йому ви­повнилося б 90 років) в Лубнах і все жит­тя присвятив улюбленому місту над Сулою, де промайнуло його перед­воєн­не дитинство. Промайнуло, бо малому не виповнилося і 12, коли Лубни опини­лися в окупації нацистськими військами.

Як Борису Ванцаку вдалося вижити, не опинитися в Засуллі, де проводилися масові розстріли осіб різних націо­наль­ностей, в основному євреїв, – не­відомо. Втім за три роки панування нацистів юнак багато чого зрозумів у житті. Тому після звільнення Лубен він знову сідає за парту, наполегливо вчиться, вступає до лісного технікуму, який успішно за­кін­чує. Далі – робота в лісовому гос­подарстві в Туркменській РСР за на­правленням. У 1955 році була надру­ко­вана перша байка автора «Заяц-фан­тазёр». Згодом він повернувся в рідні Лубни, працював електриком на заводі «Комунар». Почав відвідувати збори літ­об’єднання при редакції газети «Червона Лубенщина» (нині «Лубен­щи­на»). З 1959 року, коли головою літ­об’єднання був обраний письменник Пет­ро Лубен­ський, Борис Ванцак стає сек­ретарем літературного осередку. Відтоді жодні збо­ри літоб’єднання не пройшли без опису їх перебігу (про­токоли збе­рі­гаються в міському архіві у фонді Бо­риса Ван­цака). У них зафік­совано не ли­ше літе­ратурне життя міста радян­ського періо­ду, а й забуті нині імена тих, хто тоді творив, мріяв, чиї вірші публіку­валися в газеті.

Слід сказати, що в журналістику Борис Ванцак прийшов досить пізно, у 35 років, відколи почав працювати в редакції газети «Червона Лубенщина». Закінчив Київський державний універ­ситет ім. Т.Г.Шевченка. Працював за­відувачем відділу листів. Тоді до газети часто писали (мобільних телефонів не бу­ло), зверталися за допомогою, захис­том, слово журналістів мало вагу, на їх критичні виступи реагували. Тож за­відую­чий відділом листів завжди був у епіцентрі громадського життя.

Борис Ванцак разом з Петром Лубен­ським стояв біля витоків «Поетичних весен», які проводяться в Лубнах з 1964 року – року 150-річчя від дня народ­ження Великого Кобзаря – Тараса Шевченка.

Він був непомітним трудівником, який методично і з величезною скрупу­льоз­ністю вишукував краєзнавчі мате­ріали, збирав свідчення земляків про доре­волюційний період та період ІІ світової війни. Завдяки Борису Ванцаку лубенці дізналися десятки імен наших краян, хто зробив неоціненний внесок у культурне життя міста над Сулою. Це і Катерина Скаржинська, і Гнат Стеллецький, і ро­дина Шеметів, представники якої пер­шими на Лівобережній Україні ви­давали газету рідною мовою «Хлібо­роб», і пись­менниці Ганна Орлівна, Люціана Піонтек, Наталка Полтавка, Надія Кибальчич. За його участі віднов­лено історичну спра­ведливість та встанов­лено меморіальні дошки Матвію Симонову (Номису) на ЗШ №1, братам Шеметам на місці редакції газети «Хлібороб» (будівля цент­рального універмагу), на садибах Олеся Донченка, Віктора Безорудька, бу­­динках, де квартирували Шолом Алей­хем, Пилип Капельгородський. Він заго­ворив уперше і про лубенського Кобзаря Євгена Адамцевича, автора «Запо­ріжського маршу», і про пере­бування в Лубнах в кінці позаминулого століття капели Івана Лисенка, і про подвиг піонерів-героїв, і про звірства нацистів у Засуллі, де розстріляно де­сятки тисяч мирних громадян, і про конц­табір ДУЛАГ у приміщенні нинішньої ЗШ №10, і про поета-антифашиста Петра Ар­теменка. Перелічити всіх – немож­ливо. Втім цю сторінку життя і біографії Бориса Ванцака не втрачено. Її просто слід дослідити у газетних публікаціях «Чер­воної Лубен­щини», «Ленінської зорі» та «Лубен­щини» другої половини ХХ століття, що зберігаються в під­шивках у міському архіві.

Дотичний Борис Сидорович і до збе­реження пам’яті про поета-шістде­сят­ника Василя Симоненка, коли його не­велику замітку про колгоспну премію забороненого на той час автора публікує «Літературна Україна», а згодом пере­дає «Голос Америки», і це розцінюють, як ідеологічну диверсію.

Борис Ванцак тісно співпрацював і з краєзнавцями: Всеукраїнським товарист­вом «Знання», яке очолювала Надія Зеленюк (був лектором), літературно-краєзнавчим: клубом «Вогник», який очолювала після Надії Зеленюк Віра Бутрим.

Його ім’я в Лубнах тісно пов’язане зі встановленням дати заснування міста над Сулою. Ще в 1979 році у газеті «Ле­нінська зоря» з’являються перші пуб­лі­кації під рубрикою до 1000-ліття м.Лубни. Відтоді ця справа стала спра­вою всього його життя. Численні поїздки до столиці, ро­бота в архівах, залучення до цієї справи широких кіл громад­ськості і пред­ставників влади, ініціатива про­ведення розкопок на Верхньому Валу, дозволили святкувати у 1988 році ве­личну дату заснування нашого насе­леного пункту. Таким чином краєзнавець став одним із батьків-фундаторів поваж­ного ювілею.

Втім Борис Сидорович не полишав творчої роботи. З-під його пера вихо­дять численні твори. Ад­же він автор або співавтор понад десятка окремих ви­дань. Це і доку­мен­тальні повісті «Олек­сандр Григо­рович Шліхтер» (1973) (у співавторстві з Петром Лубенським), видана у Києві, і «Поми­лування не прошу» (1986) – Ви­дав­ництво політичної літератури, м. Моск­ва, де йдеться про долю нашого зем­ляка Петра Слинька, і путівник «Лубни» (1988) – м. Харків, і навчальний посібник «Рідний край» (1993), напи­саний у спів­авторстві з Валерієм Ко­зюрою, віршо­вана казка «Пташка-не­вдашка» (1994), гуморис­тична повість «Мошка» (1998), колективні краєзнавчі та літе­ратурні збірники. Зокрема, «По­сульська муза» (1998) до 75-річчя літ­об’єднання при редакції газети «Лу­бенщина», а також численні публі­кації в союзних та рес­пуб­ліканських газетах і журналах. За ним – авторство окремих статей у енци­клопедичному довіднику «Пол­тавщина» (1992), дослід­ження історії газети «Лубенщина» від витоків часо­пису як видання «Известія сол­датских и рабочих депутатов» до «Червоної Лубенщини» і «Ленінської зорі», що пізніше лягли в ос­нову книги журналіста газети «Лу­бенщина» Євгенії Логвиненко «Не зу­пинились на шляхах роки…», виданої до 90-річчя часопису.

Слід окремо згадати і про підготовку ним тезисів доповідей і повідомлень обласної науково-практичної конференції «1000-річчя міста Лубни», що пройшла 26-28 травня 1988 року, де він взяв на себе висвітлення теми «Лубенської республіки 1905 року».

Пішовши на заслужений відпочинок, Борис Ванцак продовжував працювати як журналіст. Він дописував у газетах «Комуніст Лубенщини» та «Правда Лу­бенщини». Продовжував краєзнавчу ро­боту, не поривав зв’язків з літ­об’єд­нанням, передавши посаду секре­таря у 1996 році молодому автору Олек­сандру Міщенку.

А як тішився Борис Сидорович в ос­танні роки життя, коли отримав з ви­давництва ПП «Відродження» в Лубнах фотолітопис, присвячений нашому місту. У ньому побачили світ фотознімки по­чатку ХХ століття, які він дбайливо зібрав і зберігав довгий час та поділився ними з лубенцями, будучи тяжко хворим.

Помер Борис Сидорович 7 листопада 1999 року і похований у Лубнах на кладовищі по вул. Гайдая.

Внесок Бориса Ванцака у журна­лістику був гідно оцінений сучасниками. Він – лауреат обласної премії ім. Григорія Яценка, заслужений журналіст України. На приміщенні Комунального видав­ництва «Лубни» відкрито меморіальну дошку двом сучасникам, заслуженим жур­налістам України – головному ре­дактору газети «Лубенщина» Івану Ки­риченку та краєзнавцю   Борису Ван­ца­ку. Тож пам’ять про Бориса Си­до­ровича живе у його творах, що­денни­кових записах, газетних пуб­ліка­ціях і людських серцях.

Олександр МІЩЕНКО, член НСПУ.

Календар свят

Травень, 2025
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1
День праці
23
Вcесвітній день свободи друку (преси)
4
567
День радіо
8
День пам’яті та перемоги над нацизмом
День пам'яті тa примирення, присвячений пам'ятi жертв Другої Світової війни
Міжнародний день Червоного Хреста
9
День пам'яті тa примирення, присвячений пам'ятi жертв Другої Світової війни
1011
День матері
День Європи (міжнародний)
12
Всесвітній день медичних сестер
131415
Міжнародний день сімей
1617
Всесвітній день електрозв'язку тa інформаційного суспільства
День Європи (український)
День науки
18
День пам'ятi жертв політичних репресій
День молодіжних тa дитячих громадських організацій
Всеукраїнський день працівників культури
Усесвітній день пам'ятi людей, померлих від СНІДу
Міжнародний день музеїв
19
Міжнародний день боротьби iз гепатитами
20
День банківських працівників
Усесвітній день метролога
Всесвітній день лікаря-травматолога
21
Вcесвітній день культурної різноманітності в iм'я діалогу і розвитку
22
Міжнародний день біологічної різноманітності
23
Свято Героїв
24
День слов'янської писемності тa культури
25
День хіміка
День Києва
День філолога
Тиждень солідарності з народами неcамокерованих територій
26
Тиждень солідарності з народами неcамокерованих територій
27
Тиждень солідарності з народами неcамокерованих територій
28
Тиждень солідарності з народами неcамокерованих територій
День прикордонника
29
Тиждень солідарності з народами неcамокерованих територій
Міжнародний день миротворців ООН
30
Тиждень солідарності з народами неcамокерованих територій
День зварювальника
31
Тиждень солідарності з народами неcамокерованих територій
День працівників видавництв, поліграфії тa книгорозповсюдження
Всесвітній день без тютюну
 

Онлайн-передплата

Лубенщина онлайн-передплата

Реклама

Замовити рекламу

Як стати журналістом

Привітання в газеті

Видавництво Лубни

Погода

Погода

Курс валют

Контакти

  • Адреса редакції: 37500, м. Лубни, проспект Володимирський, 43 (вхід з двору), 2-й поверх.
  • Телефон: +38(05361)61651
  • Телефон: +38(05361)74556
  • E-Mail: Lubenschina@ukr.net

Телефони

  • Директор підприємства (редактор) (05361) 7-45-56
  • Головний бухгалтер (менеджер з реклами) (05361) 6-16-51

Інформація

  • - Директор підприємства (редактор): Олександр Міщенко
  • - Індекси 61247. 61501. 61502

Угода

  • - За точність викладених фактів відповідальність несе автор
  • - За зміст та достовірність інформації у рекламі відповідальність несе рекламодавець
  • - Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій
  • - Редакція залишає за собою право скорочувати матеріали
  • - При використанні, або копіюванні матеріалів з сайту, посилання на сайт газети "Лубенщина" - обов'язкове!