Вже не вперше Лубенський краєзнавчий музей ім. Г.Я. Стеллецького дивує лубенців своїми ідеями і проектами, демонструючи громадськості свою відкритість, сучасність, готовність до співпраці. Черговий задум колективу – музей просто неба, який успішно діє і залучає до активної роботи дітей із пришкільних таборів.
- Це наша спільна колективна ідея, - коментує молодший науковий співробітник музею Тетяна Сафронова. - Діти вважають, що музей, це просто стіни, експонати, яких не можна торкатись, там треба обережно поводитись і т.п. Тому ми вирішили показати, що музей - це цікаво і весело. Для цього обрали саме ЗШ №10. Зазвичай, ми працюємо в цьому напрямку не самі, а запрошуємо когось у партнери, обираємо певну тематику, наприклад обряди під час святкування Трійці, народні традиції, залучаємо волонтерів з міської бібліотеки для дітей, запрошуємо гостей. В рамках музею просто неба влаштовуємо цікаві локації для дітей. На одній із таких працює і наш гість з Опішні.
Ним виявився Анатолій Гейко – завідувач відділу палеогончарства Інституту керамології - відділення Інституту народознавства НАН України, старший науковий співробітник відділу археологічної кераміки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні. Він приїхав на запрошення директора Лубенського краєзнавчого музею Віктора Верещаки, на одній із локацій проводив майстер-клас для дітей по виготовленню глиняних виробів.
- Я розповідатиму дітям про виникнення гончарства, його походження і розвиток від минувшини до сучасності, - говорить майстер, руки якого вже у глиняному матеріалі. – Гончарна глина є пластичною і масткою, з неї можна виготовити посуд, висушити і обпалити. Зі звичайною такого не вийде зробити. Втім, навіть гончарна потребує обробки, певної витримки, домішок. В процесі роботи її «знежирюють», або навпаки. Стародавні гончарі працювали з цим матеріалом методом спроб, експериментували і таким чином знаходили для себе нову технологію. Хочеться, щоб діти не лише почерпнули корисну інформацію, а й самі спробували щось поліпити, відчути матеріал тактильно, побачити яким він є насправді.
Хтось активно, а хтось не дуже – діти мандрували з однієї локації на іншу і пізнавали щось нове. На них чекали вікторини, ліплення з глини, пошукова робота та археологічні розкопки, зустріч з мольфаром та загадки Древнього Єгипту. Із закінченням пришкільних таборів музей просто неба не завершує свою роботу, а пропонує маленьким лубенцям та їх батькам цікаві екскурсії Лисою та Замковою горою.
Юлія АНТОНЕЦЬ.
Знімки автора.
