У КВ "Лубни" днями побачила світ книга Наталії Шаблі "Роси незабудок". Помандруємо її сторінками.
Вірші, як національне вбрання, - вишиванка, ніколи не виходять із моди. Тому люди, які закохані в українське слово, українську поезію, завжди на видноті. Вони живуть і страждають, сміються і радіють разом з народом, виливаючи свої почуття у римовані рядочки, які близькі і зрозумілі кожному, хто душею не зачах.
Такою є Наталя Шабля і вірші, які вона пише. А вони наснажені природою і щоденними клопотами, жіночими переживаннями і глибинним патріотизмом, будять людей, не дають зміліти їх душам. Бо
Люблю я цю землю
Полтавський поріг.
Стежину край поля,
І вірш-оберіг.
У цих рядках вчувається краса і велич рідного краю, сила народних традицій, головними символами яких є батьківська хата і рух уперед. А що взяти з собою у майбуття, яке змінюється? Звісно ж, вірш-оберіг. Він збереже пам'ять роду і народу. В ньому заповіт пращурів і любов до земного і небесного.
Наталя Шабля народилася у с.Михнівці Лубенського району, а проживає в с.Мгар, у минулому – бібліотекарка. Нині пенсіонерка. Вона авторка кількох книг як поетичних, так і прозових. Кохається в слові, любить досліджувати історію рідного краю. А поміж тим – зачарована природою і її красою. Надарма ж у віршах так часто згадується лубенська земля, її квітуча краса. Бо щедра українська земля на квіті і різнотрав’я, на городину і дари садків. А ще – на людей, яких любить Наталя Шабля і їм присвячує вірші.
Нерукотворною іконою у житті авторки були і є батьки. Це тому, що вони зразок у всьому і завжди. Так намагається виховувати онучат. Вони у неї чудові, свято бережуть традиції роду.
Мамині ромашки.
Мамині піони.
Споришеві юності стежки.
Таткові зіниці.
Таткові долоні.
І роки неначе пелюстки.
Але коли засурмить нещастя мідною сурмою, Наталя як і багато жінок-берегинь України, стає у перші ряди боротьби словом за незалежність і національну ідентичність. Чоловік Наталі Шаблі – учасник бойових дій в АТО. Нині він стоїть на захисті прав ветеранів антитерористичної операції. Проблем у захисників дуже багато. Але попри те жоден з них не сумнівається у правильності свого вибору в 2014 році. Тому і пишуться на папері вірші:
Почуття Батьківщини.
Та невже це провина
Почуття Батьківщини?
Україно, Вкраїно моя!
Наталя Шабля – трепетний лірик. Вона пише, наче дихає. Тому такі насичені образами природи сторінки книги «Роси незабудок», яку читач тримає в руках. У ній за кожним висловом стоїть спостережливість авторки і її душевна наснага. Джерело ж усьому природа. Тим більше, що у Мгарі вона дивовижна. Село розкинулося на кручах правого берегу над тихоплинною річкою Сула. Навесні - заквітчане цвітом садків, улітку – помережане буйнотравям луків, восени – сповнене щедрістю дарів рук людських, а взимку – задумою і вірою в прекрасне.
Так і Наталя Шабля, наче та природа – різна від вірша до вірша, в яких утілює свої переживання. Нехай же вони будуть близькими кожному, хто читає вірші, народжені з глибини душі.
Олександр МІЩЕНКО, письменник
