95 років – ціла епоха! Нам з вами пощастило. Бо ми живемо в час коли живе і творить Легенда української літератури.
Гордість бере, що ми з нею дихаємо одним повітрям, ходимо одними стежками, дивимося в одне небо. 19 березня святкує 95-тий день народження легенда української поезії - Ліна Костенко. Її творчість стала знаковою для кількох поколінь українців, бо щиро, образно, правдиво і торкається найтонших струн душі. В неї закохуватись і полишали, давали найвищі нагороди і забороняли друкувати. Щира й безкомпромісна, ніжна і вольова усе це - Косталіна, як її величав наш земляк Симоненко. З цієї нагоди бібліотекарі Лубенської публічної бібліотеки імені Володимира Малика Інна Сизоненко та Лариса Гончарук провели поетичний зорепад «Поезія – це завжди неповторність» спільно з ПОБО "Спілка самаритян". Присутні з цікавістю дізналися про життя Геніальної поетеси. Читаючи вірші Ліни Костенко, поринули в дивовижний світ високих почуттів, розчарувань та ще безлічі почуттів. Багато віршів поетеси покладені на музику, тож присутні захопливо прослухали пісню «Побачене, побачимо…»(на вірші «І все на світі можна пережи»). Її твори давно розібрано на цитати. У них, напевно, є відповідь на всі питання, що ставить життя.
"Поезія - це завжди неповторність", - зазначає Ліна Василівна. То чому нам, нинішнім, так боляче звучить:
Мій перший вірш написаний в окопі...
Тут од Лубен до самої Волині лежать навколо села удовині...
Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров'ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
Піснями і невільницьким плачем.
Могилами у полі без імен,
Дорогою до Києва з Лубен!
