Лубенська станція переливання крові – медична установа, від роботи якої залежить життя і порятунок багатьох тисяч людей. Адже в житті трапляються різні ситуації, коли люди, які знаходяться на межі між життям і смертю потребують переливання крові або її препаратів. А для цього необхідно цю кров заготовити і переробити, щоб вона могла певний час зберігатися до того моменту, коли знадобиться.
Про сьогодення і методи роботи установи наш кореспондент поцікавився у директора Тамари Геннадіївни Петрової.
- Тамаро Геннадіївно, розкажіть, будь ласка, про очолювану вами установу.
- Лубенська обласна станція переливання крові заснована в 1956 році. Зараз є структурним підрозділом Полтавської обласної станції переливання крові.
Загалом же на Полтавщині діє три станції переливання крові – у Полтаві, Кременчуці і Лубнах.
Обслуговуємо 9 приписних колись районів, а тепер відповідну кількість, що утворилися громад на їх території після територіальної реформи. Скажу по-старинці, щоб було зрозуміло кожному, – це Хорольський, Оржицький, Семенівський, Великобагачанський, Пирятинський, Лохвицький, Миргородський, і Лубни в тому числі.
- Які зміни відбулися у чинному законодавстві щодо донорства за останній час?
- У першу чергу ми намагаємося брати кров безкоштовно. Зараз вийшов новий закон про донорство, який передбачає безкоштовне поповнення донорського запасу крові.
З 24 лютого працюємо в посиленому режимі. Люди масово ішли здавати кров. Були дні, коли на станції до 200 осіб бували одномоментно. Але кров – це не вода, а рідина, яка має термін зберігання. Він становить до місяця, о скільки ми закладаємо кров у гемофон, який має консервант і вона зберігається такий термін. Тому дуже просили людей приходити не всім разом, а протягом певного часу. Оскільки зберігати кров велику кількість взятої крові не можемо.
Тут важливіше навіть не кількість зданої крові, а регулярність її забору. Над цим працюємо постійно.
Зараз ми даємо кров навіть по ближніх від Лубенщини територіях, тому що там немає можливості здійснювати забір крові та її компонентів. Адже кров завжди, а тим більше в наш час, коли йдуть бойові дії – це великий дефіцит. Нещодавно передали на Полтаву 75 гемофонів різних груп крові.
- Добре, коли люди відгукуються. А якщо ні. Тоді як?
- Ми телефонуємо, складаємо списки, записуємо бажаючих, коли кому зручно прийти здати кров. Намагаємося задовольнити потреби, в тому числі КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування», яка поряд, обласного госпіталю, інших лікарняних установ міста, Лубенщини, області, кому скільки потрібно компонентів крові.
Крім того у нас є донори резерву. Це люди, які здають кров на постійній основі раз на два місяці.
Маємо постійний зв'язок з Кременчуком, Полтавою. Для цього маємо так звані виїзні бригади із забору крові. Домовляємося з організаторами, нам надають час, на який приїздимо на місце і забираємо кров. В цьому місяці, наприклад, провели 4 виїзди. Їздимо по довколишніх районах забираємо донорську кров. Потім привозимо на станцію переливання крові і переробляємо її. Порівняно нещодавно здійснювали виїзд для забору крові до Миргорода, Лохвиці, Великої Багачки. Також були в Шершнівці Лубенського району, де місцевий староста організував людей і ті дали кров.
Крім того у нас є підприємства, з якими налагоджено постійну співпрацю. Це ПП «Лубнимаш», АТ «Лубнифарм», КП «Лубни-водоканал» АТ «Лубнигаз», Лубенська філія АТ «Полтаваобленерго», ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» та інші. Співпрацюємо в цьому питанні і з військовими.
Тому донори ходять до нас постійно, просто стало трохи складніше організаційно. Але це можна зрозуміти. Оскільки донори резервні дають кров тільки з дозволу роботодавця, то ми телефонуємо на організацію, просимо, запрошуємо. Відмови не маємо.
- Чи є якісь новітні технології у організації здачі крові?
- Нещодавно на Полтавщині ввели електронну донорську програму. Незалежно від того де здала кров людина – у Кременчуці, Полтаві чи в Лубнах все пов’язано єдиною базою даних. Це дуже допомагає. Тому що людина здала кров на котрійсь з трьох станцій області, результати її можуть бути сумнівні, а людина через деякий час приходить до нас і ми відразу бачимо картину того чи іншого донора. Цю програму також вводять і в Україні. Але ми – перші, хто нею користується.
Крім того не цураємося теперішніх засобів комунікації, як то соціальні мережі. При необхідності використовуємо для роботи і їх можливості. Для цього створили в Інтернеті свою групу. У ній в першу чергу інформуємо про показання і протипоказання для дачі крові. Вони є і ми їх строго дотримуємося. не можна, наприклад, давати кров хворій людині, людині після інфаркту та інсульту ряду інших захворювань, в тому числі інфекційних, які передаються через кров та її компоненти. Таким чином проводимо відбір. У нас донорство дозволене людям віком від 18 років до 60, вагою не менше 50 кг.
І завжди закликаємо людей приходити здавали кров.
У нашій роботі відбулася ще одна зміна. Як я уже згадувала, станцію переливання крові зробили структурним підрозділом. Тому у нас закрили лабораторію з виявлення вірусу СНІДу. Нині ці дослідження робляться в Полтаві на новітній апаратурі. Це покращило їх якість, оперативність – дослідження проводяться не так, як робили ми протягом 4-5 годин. А протягом 1,5 години. Максимально швидко і практично, що дозволяє виявляти більшу кількість різних обставин.
- Розвінчайте, будь ласка, побоювання деяких людей щодо передачі хвороб під час дачі крові.
- Міфи про донорство існують, і вони, як не дивно, живучі. У деяких людей існує боязнь здавати кров. Думають, що можуть заразитися якоюсь хворобою. Хоча до того, коли донор здасть кров, його обстежують, для кожного донора є одноразова система забору крові, одноразова голка, одноразова пробірка. Все-все одноразове. Навіть матеріал, який використовується для маніпуляцій, той же скарифікатор для кожного донора окремий. Тому вірогідності, щоб передали якусь хворобу немає.
Кров обов’язково обстежуємо. Тим більше на етапі, коли людина приходить давати кров, ми виявляємо навіть хвороби, про які вона навіть не підозрювала або перенесла у легкій формі на ногах. Так, на початку року ми обстежували донорів на ковід та наявність антитіл після видужання. Виявляли їх у людей, які не хворіли, або перенесли хворобу в легкій формі. Таким чином виявляли антитіла, які розвивалися, рівень яких підіймався або падав.
Нині медицина практично використовує лише компоненти крові – еритроцити і плазму. Цільна кров, яку використовували раніше, не використовується.
Це дуже важливо. Було би дуже добре, коли б еритроцити передавали на переливання, а плазму зберігали 6 місяців для того, щоб виробляти гамаглобулін проти захворювання на ковід на зразок стафілококового. І Міністерство охорони здоров’я України запланувало це. Але у зв’язку з ситуацією в країні роботи призупинено. А тим часом могло дати можливість людям із послабленим імунітетом його посилити. Адже коли переливають плазму з титрами ковіда, імунітет в людини до захворювання підіймається, як і у випадку з апробованою антистафілоковою плазмою, що широко використовується при потребі нині. Так людина може перебороти вказану хворобу легше, швидше.
Інтервю вів Олександр МІЩЕНКО
Знімки з архіву ЛОСПК
